Здійснення досудового розслідування неуповноваженими особами має наслідком визнання доказів недопустимими: ККС ВС

Здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) (Службою безпеки України щодо злочину, підслідного Національній поліції України) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими (ст. 87 КПК). Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 563/1118/16-к.

Доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності - достатності для постановлення обвинувального вироку.

Обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до вимог ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

Докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.

Верховний Суд розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК. Вироком місцевого суду ОСОБА_1 було виправдано у зв’язку з відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК. Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 – без змін.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування щодо ОСОБА_1 було розпочате слідчим СБУ за заявою ОСОБА_2, внесеною до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК. Враховуючи положення ч. 1 ст. 216 КПК, кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1, було підслідним слідчим органам НП.

Всупереч цим приписам слідчий відділ СБУ здійснював досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні з порушенням правил підслідності, передбачених ст. 216 КПК, у ході якого проведено НСРД, спрямовані на отримання доказів, які було покладено в основу обвинувачення ОСОБА_1. Лише постановою від 28.07.2016 про направлення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 за підслідністю до прокуратури визначено підслідність у цьому кримінальному провадженні за СУ ГУ НП.

Таким чином, враховуючи, що слідчий відділ СБУ діяв поза межами наданих кримінальним процесуальним законом повноважень, місцевий суд відповідно до вимог ст. 87 КПК правильно вказав на недопустимість отриманих за результатами проведення НСРД доказів та неможливість покладення їх в основу обвинувального вироку. Надавши оцінку іншим матеріалам кримінального провадження, місцевий суд обґрунтовано визнав їх такими, що не підтверджують поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, оскільки самих лише показань ОСОБА_2 та свідків недостатньо для доведення винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Згідно зі ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, у тому числі шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Тобто здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Також ВС вказав на важливі аспекти щодо початку перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.