Суд подтвердил правомерность применения к предпринимателю штрафа в размере более 168 тысяч гривен

Налоговая служба в Одесской области сообщает, что Пятый апелляционный административный суд постановлением по делу № 420/21845/24 удовлетворил жалобу ГНС; решение суда первой инстанции упразднил; принял новое решение, которым отказал в удовлетворении иска ФЛП об отмене налоговых уведомлений-решений по штрафным санкциям.

Податковою була проведена фактична перевірка ФОП з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у т. ч. про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору.

За результатом перевірки складено акт від 19.02.2024, у якому зафіксовані порушення позивачем вимог п.п.1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами, далі – Закон №265) та п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Так, перевіркою встановлено, у т.ч.:

- проведення контрольної розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій при продажу водонагрівачу побутового;

- сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції 6000 грн.; сума коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (загальна сума продажу з початку робочого дня) 0 грн.; невідповідність сум готівкових коштів 6000 грн.;

- розрахункова операція на суму 6000 грн. не проведена через програмний реєстратор розрахункових операцій, розрахунковий документ не видано;

- порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів на місці реалізації (зберігання), а саме: не надано під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік та походження товарних запасів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) на загальну суму 161,4  тис. грн.;

- для перевірки не надані документи, що належать та пов'язані з предметом перевірки.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС  винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення про сплату штрафних санкцій: у сумі 167400 грн. за порушення п.1, п. 2 та п.12 ст. 3 Закону №265; у розмірі 1020,00 грн. за порушення п. 82.5 ст. 82 ПКУ.

Переглядаючи справу суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

На спростування висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем п.1, п. 2 та п.12 ст. 3 Закону №265 позивач надав до суду копію договору від 29.05.2023 між ТОВ1 (позичкодавець) та ФОП (користувач), за  яким позичкодавець передає в безоплатне тимчасове користування майно, визначене в Акті приймання-передачі майна до цього Договору, з метою розміщення останнього на вітрині магазину Користувача, а останній зобов'язується, у разі наміру Покупця придбати даний товар, поставити та продати такий товар, згідно Договору поставки, що укладений між Позичкодавцем та Користувачем (п.1.1). Перелік і характеристики майна, що передається в користування за цим договором, визначені в Акті приймання-передачі до цього Договору (п.1.2). Відповідно до акту приймання-передачі до договору ТОВ1 передало позивачу товар у кількості 20 шт.

Врахувавши зазначені Договір та Акт приймання-передачі, суд першої інстанції дійшов висновку, що водонагрівач не належить позивачу на праві власності та не відноситься до його товарних запасів.

Водночас, відповідно до Акту повернення документів, позивачу 19.02.2024 було повернуто такі первинні документи: виписки по розрахунковому рахунку, форма ведення обліку товарних запасів, видаткові накладні, транспортні накладні,  копія договору відповідального зберігання

Враховуючи викладене, з матеріалів справи вбачається, що вказані Договір та Акт приймання-передачі під час фактичної перевірки податковому органу не надавались та були надані лише до суду разом із позовною заявою.

Разом з тим, пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44).

Згідно вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85).

Отже, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що зазначені Договір та Акт, під час перевірки не подавалися. Відповідно до положень п. 44.7 ПК України, відсутні докази того, що податковий орган відмовився їх прийняти до врахування у зв’язку з проведенням перевірки. Не надано також доказів подання вказаних документів після завершення перевірки, що передбачено положеннями п. 44.7 ПК України. Крім того, відсутні докази вилучення у позивача первинних документів в рамках КПК України.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 26.12.2024 у справі № 420/13156/22, обов’язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов’язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами п. 44.6 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу зазначених вище документів становить їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами.

Надання первинних документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на момент фактичної перевірки, у зв`язку з чим, суд вважає необґрунтованим прийняття судом першої інстанції таких документів та посилання на їх наявність як на підставу для скасування податкових повідомлень-рішень.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.