Принятие апелляционным судом доказательств, которые не существовали на момент принятия решения судом первой инстанции — постановление КХС ВС

Отсутствие существования доказательств на момент принятия решения судом первой инстанции исключает возможность принятия апелляционным судом дополнительных доказательств независимо от причин их непредставления. Такой вывод сделал Верховный Суд в составе коллегии судей Кассационного хозяйственного суда в деле от 10 сентября 2025 года № 906/127/24.

Суд рассмотрел в открытом судебном заседании кассационную жалобу лица на решение Хозяйственного суда Житомирской области от 19.09.2024 и постановление Северо-Западного апелляционного хозяйственного суда от 23.04.2025 по делу по иску Акционерного общества «Оператор газораспределительной системы „Житомиргаз“» к лицу о взыскании 11 180 200,00 грн.

Обставини справи

Особа обіймала посаду голови правління АТ «Житомиргаз» у період з 03.01.2008 до 01.08.2023.

У травні 2023 року наглядова рада товариства шляхом заочного голосування вирішила питання щодо преміювання голови правління та членів правління.

У протоколі наглядової ради щодо розгляду питання про преміювання хоч і зазначено, що рішення прийнято, проте за нього проголосувало менше осіб, ніж встановлено відповідним положенням про наглядову раду АТ «Житомиргаз» (2 – «За», 1 – «Утримався» ( ОСОБА_2 )). На підставі цього протоколу особа видала наказ про преміювання працівників.

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 письмово повідомив АТ «Житомиргаз», що він допустив помилку в голосуванні з питання преміювання працівників, поставивши навпроти варіанта "Утримався" свій запис, надав виправлений протокол засідання наглядової ради товариства.

АТ «Житомиргаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених на підставі його наказу про преміювання працівників.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд апеляційної інстанції це рішення залишив без змін.

Особа звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, просив вказані рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, а рішення Господарського суду Житомирської області від 19.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі №906/127/24 залишив без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що суд першої інстанції не дослідив показання свідка ОСОБА_2 , а суд апеляційної інстанції необґрунтовано зазначив, що вони не спростовують того, що рішення наглядової ради АТ "Житомиргаз", оформлене протоколом №12/05-2023 від 12.05.2023, є неприйнятим, з посиланням на ч.2 ст.87 ГПК, оскільки крім вказаних показань в матеріалах справи наявні письмові докази: лист ОСОБА_2 від 14.11.2023 та виправлений протокол засідання наглядової ради від 12.05.2023; суд апеляційної інстанції порушив стандарт доказування щодо доведення допущеної описки в протоколі засідання наглядової ради, а саме, не дослідив докази, не врахував показання свідка, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є порушенням принципу вірогідності доказів та приписів ч.2 ст.87 ГПК у взаємозв`язку з положеннями ч.1 та ч.2 ст.79, ч.1 ст.86 та ст.269 ГПК; відсутній висновок Верховного Суду щодо цього питання, що відповідно до п.3 ч.2 ст.287 ГПК України є підставою касаційного оскарження, а також скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п.1 ч.3 ст.310 ГПК.

Скаржник вважає, що суди не встановили, коли відповідач дізнався про допущену описку в тексті протоколу засідання наглядової ради; звертає увагу, що в рішенні суду відображена дата 14.11.2023 коли про виправлену описку дізналось безпосередньо АТ "Житомиргаз", проте важливою є дата, коли виправлений примірник протоколу отримав саме голова правління. ОСОБА_1 вказує, що він отримав виправлений примірник до прийняття наказу про виплату премії та не може нести відповідальність у вигляді відшкодування збитків, оскільки він не відповідальний за направлення, оформлення вказаного протоколу.

Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч.1 ст.611 ЦК є порушення зобов`язання.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (ч.4 ст.92 ЦК).

Посадові особи несуть цивільно-правову, адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність за шкоду та збитки, завдані ними господарському товариству, у порядку та у випадках, передбачених законом (ч.2 ст.89 ГК).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини 1, 2 ст.1166 ЦК).

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами ст.92 ЦК особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

 Зміст ч.2 ст.1166 ЦК свідчить про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, тому спростування цієї вини є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Суди попередніх інстанцій встановили, що кількісний склад наглядової ради складає 5 (п`ять) осіб (п.4.1 Положення про наглядову раду АТ "Житомиргаз")

12.05.2023 наглядова рада АТ "Житомиргаз" у складі трьох членів наглядової ради, які брали участь шляхом заочного голосування, на засіданні, що оформлено протоколом №12/05-2023, розглянула, зокрема, питання про виплату голові правління та членам правління АТ "Житомиргаз" премії (заохочення). За це питання голосували: "За" 2 голоси (ОСОБА_5, ОСОБА_6), "Проти" немає, "Утримався" 1 голос ( ОСОБА_2 ). У протоколі міститься запис про те, що "рішення прийнято".

17.05.2023 ОСОБА_1 видав наказ №34/уп "Про виплату голові правління та членам правління премії", згідно якого було нараховано премії на загальну суму 11 180 200 грн.

У цьому контексті Верховний Суд зауважує, що згідно з частинами 1, 2 ст.81 Закону "Про акціонерні товариства" виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Отже, за своїм статусом виконавчий орган підзвітний наглядовій раді та організовує виконання її рішень.

Виконавчий орган не вправі втручатися в компетенцію інших органів акціонерного товариства, зокрема наглядової ради. Забезпечуючи виконання рішень наглядової ради, виконавчий орган не повинен надавати оцінку таким рішенням, перевіряти їх правомірність, ставити під сумнів тощо.

Зворотне може свідчити про втручання виконавчого органу в компетенцію наглядової ради, призводити до конфлікту повноважень органів товариства, нівелювати обов`язковість рішень наглядової ради, "блокувати" їх виконання, що є неприпустимим. За такого розширеного підходу до змісту повноважень виконавчого органу виникає ризик зловживань та недобросовісної поведінки з його боку.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2024 у справі №911/3853/23, ухваленої за подібних правовідносин, вказав, що виконавчий орган не відповідає за зміст рішень наглядової ради та їх правомірність, а лише організовує їх виконання. Негативні наслідки, пов`язані з невідповідністю рішень наглядової ради вимогам закону та/або статуту товариства, загалом не мають покладатися на виконавчий орган. Вжиття виконавчим органом заходів, спрямованих на виконання цих рішень, не може слугувати підставою для притягнення його до відповідальності.

Водночас Верховний Суд у постанові від 11.09.2024 зауважив, що законодавство закріплює обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку товариства. Недотримання таких обов`язків може призвести до завдання шкоди підприємству та, як наслідок, зобов`язання відшкодувати її.

Отже, при застосуванні ст.92 ЦК потрібно оцінювати не лише формальне дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Навіть якщо посадова особа prima facie виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

На підставі викладеного вище Верховний Суд вважає, що за наявності ознак очевидної протиправності рішення, зокрема, відсутності необхідної кількості голосів для його прийняття, виконавчий орган, реалізуючи свої фідуціарні обов`язки та виявивши належну обачність, повинен принаймні поінформувати наглядову раду про можливі дефекти такого рішення.

У своїй діяльності виконавчий орган має неухильно керуватися законом і статутом товариства, його внутрішніми (локальними) актами.

Так, відповідно до п.10.4.5 статуту АТ "Житомиргаз" засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь, а при заочному голосування надали бюлетені, не менше ніж 3 (три) члена наглядової ради.

Рішення наглядової ради у формі заочного голосування (опитування) приймаються простою більшістю голосів членів наглядової ради від кількісного складу наглядової ради, встановленого загальними зборами (п.8.21 Положення про наглядову раду АТ "Житомиргаз").

На момент видання ОСОБА_1 наказу №34/уп "Про виплату голові правління та членам правління премії" протокол №12/05-2023 від 12.05.2023 засідання наглядової ради АТ "Житомиргаз" хоч і містив запис про те, що рішення про виплату премій (заохочень) прийнято, проте за нього проголосувало лише 2 особи.

Скаржник міг та повинен був усвідомлювати, що ця кількість голосів є недостатньою для прийняття рішення, однак не ініціював відповідне питання перед наглядовою радою та зрештою прийняв спірний наказ про преміювання працівників. Загальна сума преміювання (11 180 200,00 грн) є значною, при цьому наказ скаржника безпосередньо слугує підставою її вибуття з власності АТ "Житомиргаз".

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність складу правопорушення у діях ОСОБА_1 , а отже і підстав для відшкодування товариству збитків.

З огляду на п.8.21 Положення про наглядову раду АТ "Житомиргаз" суд апеляційної інстанції правильно вважав, що рішення засідання наглядової ради АТ "Житомиргаз", оформлене протоколом №12/05-2023 від 12.05.2023, з питання про виплату премій є неприйнятим

Скаржник, вказує, що суд першої інстанції не дослідив показання свідка ОСОБА_2 , а суд апеляційної інстанції необґрунтовано зазначив, що вони не спростовують того, що рішення наглядової ради АТ "Житомиргаз", оформлене протоколом №12/05-2023 від 12.05.2023, є неприйнятим; також залишилися без дослідження такі докази: лист ОСОБА_2 від 14.11.2023 та виправлений протокол засідання наглядової ради від 12.05.2023.

Верховний Суд відхиляє ці доводи скаржника, оскільки суди попередніх інстанцій надали їм свою оцінку, що знаходить відображення в оскаржуваних рішеннях.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 у заяві свідка повідомив про те, що в протоколі засідання наглядової ради АТ "Житомиргаз" №12/05-2023 від 12.05.2023 ним була допущена описка та помилково вказано запис напроти варіанта голосування: "Утримався", тоді як дійсно він мав намір проголосувати: "За". В листі від 14.11.2023 він просив позивача вважати його голос у протоколі наглядової ради від 12.05.2023 щодо виплати голові та членам правління товариства премії замість: "Утримався" як: "За".

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч.2 ст.87 ГПК).

З урахуванням цього, суд апеляційної інстанції правильно не взяв до уваги відомості, викладені в заяві свідка ОСОБА_2 .

Щодо листа ОСОБА_2 суди попередніх інстанцій встановили, що цей лист з виправленими бюлетенем заочного голосування з датою розсилки - 05.05.2023 і протоколом засідання наглядової ради від 12.05.2023 були направлені на адресу АТ "Житомиргаз" лише 15.11.2023, про що свідчать поштова накладна №0101048321837, відповідний фіскальний чек та штамп поштового відділення на описі вкладення, тоді як наказ №34/уп "Про виплату голові правління та членам правління премії", згідно якого було нараховано премії на загальну суму 11 180 200 грн, ОСОБА_1 видав 17.05.2023.

Крім того, станом на день направлення АТ "Житомиргаз" цього листа, ОСОБА_2 вже не був членом наглядової ради, а тому не мав належних повноважень надсилати виправлений екземпляр протоколу засідання наглядової ради від 12.05.2023 за своїм підписом як секретаря наглядової ради АТ "Житомиргаз".

Посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій стандарту доказування "вірогідності доказів" є необґрунтованими, оскільки скаржник не спростовує того, що станом на 18.12.2023 повноваження ОСОБА_2 як члена та відповідно секретаря наглядової ради були припиненими, а тому останній не міг вносити жодні виправлення до протоколу.

Доводи скаржника в цілому зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами справи.

Втім, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК).

Верховний Суд звертає увагу скаржника на ту обставину, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.