Належне вручення судових повісток: рішення ЕСПЛ проти України

Суддя Олександр Боков у Facebook написав про рішення Європейського суду з прав людини щодо належного вручення судових повісток.

«На національні суди покладено обов’язок з’ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. СПРАВА «ПЕЧЕНІЗЬКИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF PECHENIZKYY AND OTHERS v. UKRAINE) (Заява №63510/11 та 18 інших заяв — див. перелік у додатку) 08 листопада 2018 року.

7. Заявники скаржилися на порушення принципу рівності сторін у зв’язку з неврученням їм національними судами апеляційних скарг або неповідомленням їх будь-яким іншим чином про апеляційні скарги, подані у їхніх справах. Вони посилались на пункт 1 статті 6 Конвенції, яка передбачає: «Кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку, судом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру».
8. Суд нагадує, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (див. рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А, №262), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про це (див. рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви №7942/05 та №24838/05, пункт 77, від 04 березня 2014 року). Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див., рішення у справах «Авотіньш проти Латвії» [ВП] (Avotiņš v. Latvia) [GC], заява №17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016 та «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А №274). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17 та 18, від 06 лютого 2001 року).
9. Може тому на національні суди покладено обов’язок з’ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (див. рішення у справі «Ганкін та інші проти Росії» (Gankin and Others v. Russia), заява №2430/06 та інші, пункт 36, від 31 травня 2016 року). У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (див., рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява №53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року, із подальшими посиланнями). щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Розглянувши всі надані матеріали та за відсутності будь-яких доказів належного інформування заявників, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання, Суд вважає, що національні суди, розглянувши подані у справах заявників апеляційні скарги та не здійснивши спроб дізнатись, чи були вони вручені заявникам або чи були заявники повідомлені про апеляційні скарги будь-яким іншим чином, позбавили їх можливості надати зауваження щодо поданих у їхніх справах апеляційних скарг та не виконали свого зобов’язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін.
11. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції», — написав Боков.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ЄСПЛ розібрався у справі українського судді проти газети.