Процесуальне інтерв’ю як нова практика для українських правоохоронців

Впровадження процесуального інтерв’ю на зміну традиційним допитам є сучасним світовим трендом, спрямованим на підвищення ефективності діяльності органів правопорядку. Процесуальне інтерв’ю представляє нову філософію досудового розслідування, спрямованого не на підтвердження версії слідчого, а на збір інформації та її всебічний аналіз.

Це допомагає органам правопорядку ефективно розслідувати злочини й при цьому забезпечувати захист прав людини. Повага до людини викликає довіру до правоохоронної системи.

Але процесуальне інтерв’ю — абсолютно нова практика для українських правоохоронців, тому ми б хотіли розповісти про модель процесуального інтерв’ю, яка розробляється ініціативою «Investigative interview. Ukraine» у співпраці з детективами НАБУ, слідчими та науковцями.

Значна частина успіху під час проведення процесуального інтерв’ю полягає у його ретельній підготовці, правильному проведенні та обов’язковій оцінці результату — саме цей етап, на відміну від традиційного допиту, дозволяє зробити висновки про помилки та успіхи слідчого, покращити майбутні інтерв’ю.

 Планування та підготовка інтерв’ю

Планування та підготовка інтерв’ю — чи не найважливіша його стадія.

Під час планування та підготовки слідчий повинен обміркувати мету, цілі та структуру інтерв’ю, визначити важливі для слідства теми, зібрати інформацію про особу, врахувати особливості законодавчих вимог, можливі непередбачувані обставини, а також практично забезпечити підготовку до інтерв’ю та підготувати детальний план його проведення.

Основною метою процесуального інтерв’ю завжди буде отримання всебічної інформації для встановлення правди. Додатково під час інтерв’ю можна провести перевірку фактів, доказів, встановлення зв’язків між особами та місцем події чи доказами у справі, встановлення місця перебування осіб, зв’язків між ними.

Необхідно чітко визначити всі важливі для розслідування теми: елементи складу злочину, обставини, що вимагають перевірки, можливі версії подій.

Іноді слідчому доцільно проконсультуватись з прокурором щодо питань, які будуть важливими під час судового розгляду та враховувати індивідуальні особливості особи: вік, стать, культурні особливості, віросповідання, освіту, поточний емоційний і фізичний стан.

У випадках планування та підготовки до інтерв’ю з малолітніми чи неповнолітніми особами, недієздатними, людьми з інвалідністю або ментальними відхиленнями слідчому необхідно дотримуватися передбачених законом процедур щодо присутності законного представника, педагога, лікаря, перекладача, захисника тощо.

Також потрібно обміркувати, з якого питання варто розпочати інтерв’ю, як побудувати послідовність важливих для розслідування тем, доцільно визначити наявні невідповідності у справі та обміркувати, яким чином їх вирішити.

Слідчому необхідно мати стратегію щодо непередбачуваних обставин — обміркувати можливі нестандартні ситуації, що можуть виникнути під час інтерв’ю, та способи їх вирішити. Це може бути погане самопочуття особи, втрата свідомості, агресивна поведінка, перебування особи в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння тощо. Ментальний процес планування реакції на такі ситуації допоможе їх надалі вирішити.

Також необхідно визначити осіб, які повинні бути присутніми під час інтерв’ю, перевірити справність обладнання, підготовку місця проведення інтерв’ю (чи достатня кількість стільців та столів, їх правильне розташування, кількість канцелярського приладдя, питної води тощо), підготувати докази, які можуть використовуватися під час інтерв’ю, визначити та обговорити ролі слідчих.

Всі підготовчі дії завершуються складанням письмового плану. Це може бути план, складений як у електронній таблиці, так і на папері або у спеціальному програмному забезпеченні.

Неналежне планування та підготовка може призвести до того, що слідчий залишить без уваги важливі докази, не виявить невідповідності та обман, втратить контроль над ситуацією.

На складанні плану підготовка до процесуального інтерв’ю не завершується, останнім важливим кроком є запрошення особи для проведення інтерв'ю. Саме на цій стадії встановлюється перший контакт. Під час запрошення особи варто уточнити, чи вона вільна, чи не доведеться їй відміняти свої плани, чи є обставини, які можуть їй заважати: немає з ким залишити дітей, хвороба тощо.

 Встановлення контакту

Встановлюючи контакт, слідчий своєю поведінкою повинен заохотити особу до розмови. Це не завжди легко, особливо, якщо особа не має досвіду спілкування з працівниками правоохоронних органів або ж має негативний попередній досвід.

Проходження інтерв’ю є стресовою ситуацією для більшості людей, необхідно докласти зусиль для зменшення занепокоєння особи.

Слідчий не повинен удавати друга, водночас повинен встановити  відносини співпраці та невимушеності.

Загальне правило, якого має дотримуватися слідчий, встановлюючи контакт — поводитися з особами, запрошеними на інтерв’ю, так, як би він або вона хотіли б, щоб поводилися з ними, їхніми рідними чи друзями.

Під час першого контакту слідчому важливо повідомити співрозмовнику, як би він або вона хотіли б, щоб до них зверталися, а також запитати, як співрозмовник бажає, щоб зверталися до нього. Звертаючись так, як того бажає співрозмовник, слідчий продемонструє повагу до співрозмовника як до особистості. Під час встановлення контакту важливо створити рівноправні відносини, а тому слідчому може знадобитися певна адаптація до обставин. Наприклад, якщо особа хоче, щоб його або її називали на ім’я, слідчому варто запропонувати звертатися до нього так само.

Для встановлення робочих професійних відносин зі співрозмовником слідчий має ставитися до нього як до людини з унікальним набором потреб. Щоб продемонструвати це, можна звертатись до співрозмовника, як він того бажає, зважати на його фізіологічні потреби (бажання пити, їсти, відвідувати туалет), відкинути оціночні судження щодо співрозмовника.

Під час співбесіди слідчий повинен донести до співрозмовника, що він справді зацікавлений у його показаннях, коментарях, поглядах та заявах. Необхідно використовувати активне слухання та невербальне спілкування, щоб показати, що він зацікавлений у тому, що говорить його співрозмовник.

На початку слідчий допомагає співрозмовнику зрозуміти мету інтерв’ю. Для багатьох ця розмова буде їхнім першим у житті контактом з працівником органу правопорядку, а тому природно, що сама ситуація викликатиме підвищений рівень стресу та занепокоєння. Необхідно пояснити зрозумілою для співрозмовника мовою процедуру проведення інтерв’ю, його права та обов’язки, а також базові правила.

Це дозволить зменшити рівень психологічної напруги та розслабитися. Пояснюючи процедуру проведення інтерв’ю, слідчий повинен повідомити співрозмовнику про причину інтерв’ю, деталі та структуру його проведення. Це включає інформацію про учасників інтерв’ю та їхні ролі, засоби технічної фіксації, можливість слідчого робити нотатки в процесі інтерв’ю, а також те, що інтерв’ю передбачатиме стадію вільної розповіді щодо події, яка розслідується, та додаткових запитань у випадку необхідності.

Після пояснення цього блоку інформації необхідно надати можливість співрозмовнику поставити запитання або висловити будь-які занепокоєння щодо процедури проведення інтерв’ю.

Слідчий повинен пояснити співрозмовнику базові правила інтерв’ю, які включають в себе необхідність сконцентруватися, повідомляти про все, що йому відомо, а також повідомляти, якщо питання слідчого незрозуміле або співрозмовник не знає відповіді на нього.

Слідчий повинен заохочувати особу повідомити будь-що, що, на її думку, може мати значення, пояснивши, що інтерв’ю не має обмежень у часі та що треба отримати максимальну кількість деталей.

Слідчий повинен запевнити особу, що її не будуть перебивати та зупиняти. Також може бути доцільно попросити особу ретельно обдумувати будь-яке питання, яке їй ставиться, перш ніж на нього відповідати.

Важливо завжди уникати професійного жаргону, який слідчий може використовувати у розмові з колегами.

Роз’яснивши базові правила інтерв’ю, слідчий має перейти до пояснення прав та обов’язків, передбачених законодавством. Варто звернути увагу, що монотонне зачитування переліку прав та обов’язків може знизити рівень уже встановленого контакту, а тому краще пояснити їх у розмовній манері зрозумілою для особи мовою. Необхідно переконатися, що співрозмовник зрозумів права та обов’язки. Якщо слідчий не впевнений у цьому, варто попросити співрозмовника пояснити, як він зрозумів їх суть власними словами.

Роз'яснюючі підозрюваному те, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, слідчий повинен уникати упередження чи засудження дій підозрюваного. Це одне з ключових правил, що дозволить слідчому уникнути повного руйнування контакту зі співрозмовником.

Необхідно проінформувати підозрюваного, що, незважаючи на те, що слідчий має намір встановити певні факти і питання, це також є можливістю для підозрюваного пояснити свою причетність або ж, навпаки, непричетність до події, яка є предметом розслідування, а також вирішити непорозуміння, які могли трапитися. Важливо наголосити на бажанні дійти до правди по суті справи.

 Безпосередня розмова

Безпосередня розмова - отримання інформації є найважливішою стадією інтерв’ю. Ця стадія складається з трьох кроків: вільна розповідь особи, уточнення показань - питання, перевірка розповіді - пред’явлення доказів, свідчень.

Розповідь особи слідчий має розпочати загальним відкритим питанням: «Розкажіть, будь ласка, що відбулося». Надалі слідчому необхідно підтримувати розповідь співрозмовника, використовуючи техніку активного слухання, використовувати невербальну комунікацію: «позу слухання», надання можливості співрозмовнику робити паузи та не перебивати його задля відшукання необхідної інформації в пам’яті, заохочувати співрозмовника продовжувати розповідь, підтримуючи його вигуками «угу», кивками тощо.

Після розповіді слідчий задає співрозмовнику уточнюючі питання, які мають бути максимально короткими.

Навичка правильно ставити питання є надзвичайно важливою для проведення інтерв’ю, адже за допомогою цього інструменту формується запит до пам’яті співрозмовника та відшукується необхідна інформація. Слідчому варто звернути увагу на те, що пам’ять людини є дуже крихкою та легко піддається спотворенню. Також необхідно враховувати ефект владного авторитету, коли співрозмовник, який був очевидцем певної події, може вважати слідчого більш обізнаним про подію, ніж він сам. Тому необачне або ж непрофесійне використання слідчим запитань може легко спотворити пам’ять людини та призвести до отримання неточної або ненадійної інформації.

Слідчому важливо заохочувати підозрюваного говорити, не перебиваючи його, навіть якщо по ходу розповіді у слідчого вже виникають сумніви у правдивості чи точності почутої інформації. Спочатку не варто ставити під сумнів свідчення особи, а просто дати йому знати, що вам потрібно більше інформації, нехай людина продовжує говорити, поки не розкаже всю історію повністю.

Необхідно дозволити людині подати саме свою версію подій, оскільки лише так можна буде пізніше визначити факт її винуватості чи невинуватості. Лише після отримання вичерпної інформації від підозрюваного щодо всіх тем (епізодів) можна перейти до порівняння отриманої інформації з наявними доказами для отримання пояснень щодо виявлених у ході інтерв’ю невідповідностей.

Це може переконати підозрюваного у тому, що визнання власної провини — це найкраще рішення. Якщо підозрюваний визнає свою провину, необхідно дати йому можливість розповісти всю історію заново, використовуючи уточнювальні запитання.

Під час інтерв’ю з підозрюваним необхідно зберігати спокій, бути стриманим та ввічливим. Навіть якщо деякі деталі свідчення взагалі не витримують жодної критики — необхідно перевіряти та запитувати про це без ворожості та агресії. Зворотне з високою ймовірністю призведе до руйнування встановленого контакту та відмови від подальшого проведення інтерв’ю.

 Завершення інтерв’ю

Завершення інтерв’ю повинно відбуватися у ввічливій та професійній манері. Перевірка того, чи всі аспекти та теми (епізоди) були достатньо охоплені передбачає перевірку слідчим, чи він поставив усі питання, які планував поставити, чи отримано всю інформацію, яку співрозмовник може і готовий надати, чи охоплені всі заплановані завдання інтерв’ю та чи потребує надана співрозмовником інформація додаткового опитування.

Підбиття підсумків передбачає уточнення у співрозмовника, чи бажає він що-небудь додати та чи має він будь-які запитання зі свого боку. Увага до запитань співрозмовника та чесні відповіді на них можуть сприяти не лише отриманню нової інформації, але й покращенню ставлення до слідчого у майбутньому.

Потрібно пояснити особі подальший процес досудового розслідування та можливий судовий розгляд. Також важливо попередити співрозмовника про необхідність уникати обговорення справи з іншими очевидцями чи свідками, оскільки останні можуть по-іншому сприймати події, які відбувалися, а тому обговорення може призвести до спотворення пам’яті в усіх них.

Крім цього, необхідно повідомити співрозмовнику, що у випадку пригадування додаткових обставин необхідно зв’язатися зі слідчим. В окремих випадках слідчому доцільно самостійно перетелефонувати особі та запитати про те, чи вдалося пригадати щось нове.

Варто пам’ятати і про те, що це може бути лише одне із серії інтерв’ю, а тому необхідно підтримувати робочі стосунки з особою незалежно від її процесуального статусу.

Слід подякувати особі за її зусилля та надану інформацію. Це допоможе підготувати підґрунтя для подальших контактів, ініційованих як слідчим, так і самим співрозмовником.

Після завершення інтерв’ю співрозмовник повинен мати відчуття, що з ним повелися чесно та професійно. Від того, як слідчий поводився з підозрюваним, може залежати рішення підозрюваного співпрацювати надалі та якість повідомленої у майбутньому інформації.

 Оцінка проведеного інтерв’ю

Оцінюючи отриману під час інтерв’ю інформацію в контексті її впливу на досудове розслідування в цілому, слідчому варто перевірити, чи досягнуті заплановані цілі та завдання інтерв’ю, визначити, наскільки отримана інформація відповідає наявним доказам у справі, чи виникли будь-які невідповідності та як їх можна вирішити, обміркувати, яких заходів необхідно вжити задля подальшого просування слідства.

Відповідь на ці запитання надасть можливість слідчому оцінити вплив проведеного інтерв’ю на досудове розслідування та визначити, якими мають бути наступні дії. Результати інтерв’ю можуть дати слідчому нові напрямки розслідування.

Стадія оцінки — це також можливість для слідчого обміркувати та усвідомити власні навички проведення інтерв’ю. З цією метою варто оцінити те, що було зроблено добре, що могло бути зроблено краще, які сфери можна розвивати, які навички можна вдосконалити. У цій частині стадія оцінки є надзвичайно важливою для розвитку навичок проведення інтерв’ю.

Найбільше користі від такої оцінки буде, якщо її здійснюватиме професійна третя сторона — колега чи керівник, чий зворотний зв’язок слідчий зможе використати для планування професійного розвитку.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.