Шанс на умовно-дострокове звільнення може залежати від зовнішності злочинця — нове дослідження
Дослідження американських науковців показало, що зовнішність людини може впливати на рішення щодо умовно-дострокового звільнення та оцінку ризику повторного злочину. Навіть коли люди переконані, що діють неупереджено, вони часто несвідомо роблять висновки лише на основі рис обличчя.
Нове дослідження опубліковане в науковому журналі Journal of Applied Research in Memory and Cognition. Автори роботи аналізували, як риси обличчя впливають на рішення щодо умовно-дострокового звільнення та оцінку майбутньої поведінки людини.
Люди формують враження за частки секунди
Психологічні дослідження вже давно доводять, що люди здатні оцінювати надійність, компетентність та характер незнайомця буквально за мить після того, як побачать його обличчя.
Такі висновки часто здаються переконливими тому, хто їх робить, хоча насправді вони можуть ґрунтуватися виключно на зовнішності. Після формування перше враження зазвичай важко змінити.
На думку дослідників, ця особливість могла виникнути як еволюційний механізм швидкої оцінки потенційної загрози. Проте в сучасному світі вона може впливати на важливі рішення — від працевлаштування до судочинства.
Феномен «злочинного обличчя»
Попередні дослідження у сфері судової психології показували, що певні риси обличчя частіше викликають асоціації зі злочинністю незалежно від реальної поведінки людини.
Осіб, які мають так звану «кримінальну зовнішність», частіше впізнають під час поліцейських впізнань, частіше вважають винними та нерідко призначають їм суворіші покарання.
При цьому самі люди не можуть контролювати свої природні риси обличчя. Дослідники наголошують, що подібні характеристики часто зустрічалися й у людей, яких згодом повністю виправдали після помилкових вироків.
Каяття також оцінюють за зовнішністю
Ще одним важливим фактором під час ухвалення судових рішень є сприйняття каяття.
Судді, присяжні та комісії з питань умовно-дострокового звільнення зазвичай вважають, що щире розкаяння свідчить про усвідомлення провини та менший ризик повторного правопорушення.
Однак визначити справжність каяття непросто. Люди демонструють його через слова, міміку, жести та інтонацію, а оцінювати щирість цих сигналів доводиться іншим людям.
Саме тому вчені вирішили перевірити, чи може зовнішність впливати на те, наскільки людина здається розкаяною.
Як проводили дослідження
У двох експериментах учасникам демонстрували фотографії молодих чоловіків європеоїдної зовнішності. За допомогою цифрової обробки вчені змінювали риси обличчя таким чином, щоб вони виглядали більш «кримінальними» або більш «розкаяними».
До ознак, які учасники сприймали як більш «злочинні», належали темніший тон шкіри, менші очі, нижчі брови та менш виражене підборіддя. Ознаками, що асоціювалися з каяттям, були сумний вираз обличчя, опущені кутики губ та підняті брови.
Після перегляду фотографій учасники оцінювали, чи заслуговує людина на умовно-дострокове звільнення та наскільки ймовірно, що вона скоїть новий злочин.
Результати виявилися однозначними
Дослідники зафіксували стійку закономірність.
Людей із більш вираженими «кримінальними» рисами рідше вважали гідними дострокового звільнення та частіше прогнозували їм повторне порушення закону.
Натомість обличчя з рисами, які асоціювалися з каяттям, отримували значно позитивніші оцінки.
Найсильніше цей ефект проявлявся тоді, коли зовнішні ознаки були особливо помітними. Незначні відмінності впливали менше, але яскраво виражені риси суттєво змінювали сприйняття людини.
Небезпечна ілюзія прогнозування
Особливу тривогу в дослідників викликав той факт, що учасники намагалися прогнозувати майбутню поведінку людини лише за її зовнішністю.
Науковці наголошують: жодна людина не здатна достовірно визначити, чи скоїть незнайомець новий злочин, лише подивившись на його обличчя.
Таку поведінку психологи пояснюють так званою евристикою репрезентативності — схильністю оцінювати людину через відповідність певному стереотипу. Якщо хтось виглядає так, як ми уявляємо злочинця, ми автоматично можемо приписувати йому відповідні риси характеру.
Ефект порівняння також впливає на оцінки
Дослідження виявило ще одну цікаву закономірність.
Нейтральні обличчя отримували позитивніші оцінки, якщо їх показували поруч із більш «кримінальними» обличчями. Водночас ті самі люди виглядали менш позитивно на тлі облич із вираженими ознаками каяття.
Психологи називають це ефектом контрасту. Іншими словами, людину оцінюють не лише саму по собі, а й порівняно з тими, кого бачили раніше.
На практиці це може означати, що рішення щодо підсудного або засудженого частково залежать від того, чию справу суддя, присяжний чи член комісії розглядав безпосередньо перед цим.
Чи можна усунути таку упередженість
Автори дослідження визнають, що повністю позбутися подібних упереджень складно, оскільки швидке формування вражень закладене в людській психології.
Водночас усвідомлення існування таких механізмів може допомогти суддям, присяжним та іншим учасникам судового процесу критичніше ставитися до власних оцінок і більше покладатися на докази, а не на інтуїтивні враження.
Науковці підкреслюють: будова обличчя не є доказом, не свідчить про характер людини, ступінь її каяття чи майбутню поведінку. Проте зовнішність може впливати на те, як усе це сприймають інші.
Саме тому, на думку авторів роботи, для справедливого правосуддя важливо навчитися бачити не обличчя, а факти.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
