Добросовісність особи, що має право на соціальний захист як критерій визнання протиправним відповідного рішення Пенсійного фонду – позиція Верховного Суду

У провадженні Верховного Суду перебувала справа за касаційною скаргою фізичної особи, яка не погодилася із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення її позову, поданого до Головного управління ПФУ, та в якому вона просила визнати протиправною бездіяльність Управління та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй щомісячну грошову доплату в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлену статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ.

Задовольнивши позовні вимоги у частині визнання протиправною відмову Управління щодо ненарахування та невиплати позивачці підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ та зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачка статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи не має, а тому попри те, що вона є непрацюючим пенсіонером та проживає на території радіоактивного забруднення, однак не належить до категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, позаяк, права на отримання компенсації у вигляді підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-ХІІ, не має. Разом з тим, суди попередніх інстанцій вказали, що відмовляючи у нарахуванні та виплаті позивачці підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ, відповідач не здійснив повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді вказаного питання, обмежившись наданням відповіді, яка фактично носить формальний характер.

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку Верховний Суд вказав на необхідність з’ясування у цій справі таких питань:

- яку редакцію статті 39 Закону № 796-ХІІ необхідно застосовувати у спірних правовідносинах;

- яка розрахункова величина підлягає застосуванню під час реалізації положень статті 39 Закону №796-ХІІ;

- чи має право непрацюючий пенсіонер, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, на доплату, передбачену положеннями статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року), у разі якщо останній не має посвідчення, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Надаючи відповідь на перше питання, Суд звернув увагу, що Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремі положення цього Закону № 796-XII та, крім того, зазначеним Рішенням відновлено дію статті 39 цього Закону (у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року), яка із 17 липня 2018 року є чинною.

З огляду на це, Суд погодився з доводами касаційної скарги про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 39 Закону № 796-ХІІ, у редакції до 01 січня 2015 року, яка передбачає виплату уповноваженими органами доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях безумовного (обов`язкового) відселення або у зоні гарантованого добровільного відселення, або у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Надаючи відповідь на друге питання, Верховний Суд керувався тим, що з набранням чинності Законом України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та з урахуванням сталої судової практики, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, зокрема, для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яке у таких осіб виникло на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року). Закон № 1774-VIII прийнятий у часі пізніше від Закону № 796-ХІІ, а тому повинна застосовуватися визначена ним розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб.

З’ясовуючи наявність у непрацюючого пенсіонера, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, права на доплату, передбачену положеннями статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року), за відсутності посвідчення, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, Суд керувався таким.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка з 6 листопада 2002 року отримує пенсію за віком і згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) має статус непрацюючої пенсіонерки, а також з`ясували, що вона з 26 серпня 2011 року проживає у місті, яке відповідно до Переліку № 106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, тобто перевірили наявність основних умов для визначення наявності у позивачки права на отримання доплати, передбаченої статтею 39 Закону №796-ХІІ.

Отже, враховуючи вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і задоволення позову особи в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача здійснити з установленого періоду нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачці як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У цій справі Верховний Суд звернув увагу, що не може бути єдиною причиною для відмови уповноваженим органом у виплаті вказаної доплати відсутність у особи посвідчення, що підтверджує статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи за умови наявності у такої особи підтвердженого статусу непрацюючого пенсіонера, встановленого судами, на підставі належних доказів (копія паспорта особи з відміткою про зареєстроване місце проживання чи відповідна довідка органу місцевого самоврядування, тощо); місця проживання непрацюючого пенсіонера, яке має бути віднесено до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно Порядку №106; періоду проживання особи у вказаному населеному пункті, а також інших обставин, які вказують на добросовісність поведінки особи з метою реалізації нею права на отримання підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року).

Постанова Верховного Суду від 28 травня 2024 року у справі №240/2236/23 (адміністративне провадження № К/990/28657/23).

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.