Верховний Суд визначив юрисдикцію спору про оскарження наказу Мін’юсту щодо відмови у задоволенні скарги на дії держреєстратора

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу Мін’юсту та частково задовольнив касаційну скаргу Компанії (третя особа), скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У цій справі позивач – товариство – звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Мін’юсту, яким йому відмовлено в задоволенні скарги на дії державного реєстратора щодо внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР), про керівника і місцезнаходження товариства та виключення відомостей про особу, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, та зобов’язати відповідача повторно розглянути цю скаргу.

Суди попередніх інстанцій позов задовольнили. Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач та третя особа звернулися з касаційними скаргами до Верховного Суду; одним з доводів касаційних скарг Мін’юсту та Компанії було порушення адміністративними судами правил предметної юрисдикції, оскільки спір у цій справі має корпоративний характер та, відповідно, має вирішуватися в порядку господарського судочинства. На підтвердження своїх доводів скаржники посилалися на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Що вирішив Верховний Суд

Розглядаючи касаційні скарги у цій частині, Верховний Суд врахував, що питання предметної юрисдикції спору на стадії касаційного розгляду вирішується шляхом передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, крім випадків, визначених у пунктах 1- 3 частини шостої статті 346 КАС України.

Суд також звернув увагу, що у випадку, коли у судах першої чи апеляційної інстанцій було заявлено про порушення правил предметної юрисдикції, учасник справи має обґрунтувати наявність судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.

За наявності постанови Великої Палати Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа не передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду, проте скаржник має обґрунтувати необхідність застосування судами попередніх інстанцій такої правової позиції.

Суд врахував, що Мін`юст та Компанія, як й інші учасники справи, не заявляли у судах попередніх інстанцій про порушення правил предметної юрисдикції.

Порівнюючи подібність спірних правовідносин у справах, в яких Велика Палата Верховного Суду вказала, що за наявності спору між учасниками громадської організації з приводу керівника, оскарження дій державного реєстратора не пов`язане із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, та у справі, яка розглядається, Верховний Суд дійшов висновку про їх нерелевантність.

Водночас, з усталеної судової практики Суд встановив, що спірні правовідносини щодо визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту, прийнятого за результатом розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, та зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну скаргу, є публічно-правовими, а такий спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

З огляду на це, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені у касаційних скаргах правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду сформульовані у справах, в яких предметом оскарження були реєстраційні дії, або позовні вимоги, що стосувалися зобов`язання відповідача здійснити певні реєстраційні дії, що зумовлено, головним чином, незгодою позивачів з відповідними змінами, ухваленими щодо юридичних осіб, і саме це стало підставою для проведення або скасування реєстраційних дій. За висновками Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, такі спори мають вирішуватися у порядку господарського судочинства з огляду на первинність у цих правовідносинах корпоративного елементу та похідний характер спору про правомірність наказів Мін`юсту, прийнятих відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128.

Водночас висновок про публічно-правову природу спору, зроблений у справах, в яких предметом оскарження були виключно накази Мін`юсту за результатом розгляду скарг на рішення (дії або бездіяльність) державного реєстратора (суб`єкта державної реєстрації) з підстав порушення Мін’юстом встановленої процедури розгляду відповідних скарг або невідповідності змісту наказу Мін’юсту встановленим вимогам законодавства, але без необхідності безпосереднього втручання суду у самі реєстраційні дії та підстави їх вчинення.

Враховуючи те, що скаржники в судах першої та апеляційної інстанцій не заявляли про порушення правил предметної юрисдикції, не підтвердили наявність судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у подібних правовідносинах, розглянутих у порядку цивільного або господарського судочинства, Верховний Суд вказав на відсутність підстав передавати цю справу до Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання предметної юрисдикції спору.

Постанова Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №420/8202/23 (адміністративні провадження № К/990/36258/23, К/990/36151/23).

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.