Мобілізований з синдромом Туретта, який стояв на обліку у психоневрологічній лікарні, оскаржував рішення ВЛК: суд вказав на усталену позицію ВС, що перевіряти діагноз – не компетенція суду

Можливі порушення ВЛК під час призову не є свідченням непридатності. Питання визначення діагнозу та придатності є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

На це вказав у своєму рішенні від 1 травня 2025 року по справі 280/471/25 Запорізький окружний адмінсуд (головуюча суддя – Юлія Калашник).

Суд зазначив, що, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких.

Разом з тим, як випливає з тексту рішення, суд не став витребовувати матеріали, аби пересвідчитися, чи була дотримана процедура медичного огляду, встановлена законодавством, як це, до прикладу, зробив інший окружний адміністративний у суд у подібній справі №160/33452/24.

Крім того, суддя навела позицію КАС ВС про те, що «визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення незаконно мобілізованого з військової служби». Разом з тим, судячи з тексту рішення, позивач не ставив у позові питання про звільнення зі служби, а акцентував увагу на порушеннях при проведенні медичного огляду.

Обставини справи

Отже, у позовній заяві йшлося, що мобілізований чоловік є психічно хворою особою, тому надання йому зброї до рук є небезпечним, як для позивача особисто, так і для оточуючих, оскільки позивач не може контролювати свої рухи, через банальне тримання зброї позивач може вбити або скалічити як себе, так і оточуючих.

Відповідно до довідки ВЛК позивач визнаний придатним до військової служби.

Водночас, як вказано у позові, під час проходження BЛК:

• медичного огляду по суті не було, один і той самий лікар проставив штампи «придатний» у всі графи;
• дійсний стан здоров`я позивача був проігнорований, позивачу не було надано можливості надати медичні документи, що підтверджують наявність, у тому числі хронічних психічних захворювань;
• зазначені документи не долучили до особової справи, а фактичний огляд взагалі не проводився;
• позивача не було ознайомлено з постановою BЛК.

Зокрема в рамках медичного огляду ВЛК позивачу не було проведено: лабораторних досліджень (аналіз крові, сечі, серологічні аналізи крові), електрокардіографії, огляду хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, отоларингологом, стоматологом, дерматологом, як того вимагає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402.

В подальшому, 20.12.2024 відповідно до наказу начальника ТЦК позивача направлено до військової частини та надано статус військовослужбовця.

Позивач зауважує, що має хронічні захворювання, а саме:

• з дитинства стояв на обліку у КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР із діагнозами:
• «Змішаний специфічний розлад розвитку»;
• «Психічний розлад внаслідок дисфункції головного мозку»;
• Поширені серійні комбіновані тики, резидуальний період на резидуальному фоні;
• генералізовані тики.
• Синдром Де Ла Туретта.

Отже, наявна у позивача медична документація та діагнози, вказані у ній підтверджують наявність у позивача психічних захворювань та необхідність виключення позивача з військового обліку на підставі п. «а» ст. 18 Додатку №1 (пункт 1.2 глави 1 розділу II) Положення про ВЛК у ЗСУ №402.

Крім того, 31.01.2019 позивач був визнаний непридатним/обмежено придатним до військової служби (ст. 216 Розкладу хвороб, наказ МО України №402). Відповідне рішення було ухвалене медичною комісією при ТЦК про, що є відповідна позначка у військовому квитку серії від 20.04.2011. Просить позовні вимоги задовольнити.

Вказує на те, що дійсний стан здоров`я був проігнорований, зазначені документи не долучили до особової справи, а фактичний огляд взагалі не проводився.

Позовні вимоги були звернуті до ТЦК та військово-лікарської комісії при комунальному некомерційному підприємстві «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради, а саме, позивач просив:

• визнати протиправним медичний огляд;
• визнати протиправною та скасувати довідку ВЛК про визнання його придатним;
• зобов`язати ВЛК провести повторний медичний огляд;
• визнати протиправним та скасувати наказ начальника ТЦК, яким позивача направлено на військову службу до військової частини.

Що вирішив суд

Суд звертає увагу на те, що згідно з Положенням №402, у разі незгоди із рішеннями госпітальні та гарнізонні ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня – звернутися до ЦВЛК або до суду.

Однак немає даних про те, що позивач звертався до регіональної ВЛК зі скаргою чи заявою щодо перегляду постанови ВЛК викладеним у довідці ВЛК від 19.12.2024 про придатність позивача. Не надав позивач також і доказів звернення зі скаргою до ЦВЛК.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що перевірка рішення госпітальної (гарнізонної) ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювань, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, як вказав суд, викладена в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 по справам №240/13173/22 та №600/3273/22-а.

Також суд звернув увагу на постанову від 10 лютого 2022 року у справі №160/7153/20 у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого ВЛК рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про передчасність звернення позивача до суду з вимогами. Подібний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 по справам №240/13173/22 та №600/3273/22-а.

Інші вимоги до іншого відповідача є похідними, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

До того ж, як зазначив суд, «можливі порушення ВЛК при КНП «Клініка «Сімейний лікар» щодо медичного огляду позивача під час його призову не є свідченням непридатності позивача до військової служби та не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав».

Суд також додав, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

«Аналогічно проведення медичного огляду військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті процедури призову позивача на військову службу, яка є предметом спору до відповідача-2.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 5 лютого 2025 року по справі №160/2592/23», - зазначив суд у рішенні.

Далі Запорізький адмінсуд процитував постанову КАС ВС від 5 лютого 2025 року по справі №160/2592/23 за позовом військовослужбовця до районного ТЦК і військової частини про визнання протиправними дій щодо призову і зобов`язання прийняти рішення про звільнення зі служби. У ній КАС ВС вказав, що «визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення незаконно мобілізованого з військової служби, тобто, не відновлює попереднього становища особи, призваної на військову службу».

Запорізький адмінсуд навів цитату з вказаного рішення КАС ВС, а саме, що «обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який надалі застосували суди обох інстанцій за наслідками розгляду справи, звільнення з військової служби є неефективним, адже не вирішує правомірності акта, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу. Такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення».

Разом з тим, серед позовних вимог в цій справі не було вимоги про звільнення позивача з військової служби.

Врешті, суд відмовив чоловіку.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.