Корупція, непрозорість і безкарність підточують систему управління ЄС – Politico

Європейський Союз стикається з системними проблемами в управлінні, які підривають довіру громадян і посилюють антиєвропейську риторику. Випадки корупції, непрозорості та відсутності відповідальності в інститутах ЄС стають дедалі помітнішими, але заходи для їх усунення залишаються недостатніми. Про це пише Politico в аналітичному матеріалі «Як ЄС завжди виходить сухим із води».

Скандали і безкарність

Один із показових випадків — історія Хенріка Хололея, високопосадовця з Естонії, який обіймав посаду генерального директора в Європейській комісії. У 2023 році з’ясувалося, що він приймав безкоштовні авіаперельоти від уряду Катару під час переговорів про вигідну авіаційну угоду з цією країною. Комісія заявила, що порушень не було, оскільки перельоти схвалив старший співробітник — сам Хололей. Після суспільного резонансу він лише перейшов на іншу високу посаду, що стало яскравим прикладом безкарності.

Інший гучний випадок, який отримав назву «Pfizergate», пов’язаний із президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн. У 2021 році вона обмінювалася текстовими повідомленнями з очільником Pfizer під час переговорів про найбільший контракт на постачання вакцин.

Суд ЄС 14 травня постановив, що відмова Єврокомісії надати доступ до цих повідомлень була неправомірною, однак їхній зміст, імовірно, так і залишиться засекреченим. Це підкреслює проблему непрозорості у вищих ешелонах влади ЄС.

Крім того, антикорупційне агентство OLAF виявило випадки фаворитизму в Європейському агентстві з питань притулку, де цілі відділи реструктуризувалися для просування друзів на керівні посади. «Наслідки? Жодних. Дисциплінарні заходи не були застосовані», зазначає видання.

Складність системи та відсутність підзвітності

Управлінська структура ЄС надзвичайно складна, що ускладнює контроль і сприяє непрозорості. Численні наглядові органи — омбудсмен, прокуратура, парламентські комітети та суд — виявляють порушення, але їхні рішення рідко призводять до реальних змін.

Наприклад, у 2018 році призначення Мартіна Сельмайра на посаду генерального секретаря Комісії викликало звинувачення в «перевороті» через непрозору процедуру. Омбудсмен зафіксував чотири випадки порушень, але це не призвело до серйозних наслідків.

Європейський парламент, єдиний напряму обраний орган ЄС, також не позбавлений проблем. Призначення родичів на ключові посади, як у випадку з президенткою Робертою Мецолою, та слабкі санкції за порушення (наприклад, штрафи у вигляді утримання добових замість зарплати) підривають довіру. За словами Ніка Айосси з Transparency International EU, відсутність суворих заходів дозволяє скандалам на кшталт «Qatargate» чи «Huaweigate» повторюватися без суттєвих реформ.

Нагадаємо, у березні голову Європарламенту Роберту Мецолу звинуватили в тому, що вона не провела реформи, щоб позбутися непрозорості, яка сприяє хабарництву в структурах Євросоюзу після скандалу з китайським технологічним гігантом Huawei.

Політичні наслідки

Відсутність підзвітності в ЄС створює сприятливий ґрунт для націоналістичних політиків, які використовують провали Брюсселя для критики європейської інтеграції. Як зазначив Альберто Алеманно, професор права ЄС, «етична безтурботність і політична безвідповідальність» інститутів ЄС підривають довіру громадян і роблять Союз вразливим для нападок.

Складність системи погіршується тим, що реальна влада залишається в національних урядів, для яких Брюссель слугує зручним «цапом-відбувайлом». Це знижує стимули для реформ, а критика інститутів ЄС часто сприймається як атака на саму ідею європейської єдності. Колишня омбудсменка Емілі О’Рейлі зазначала, що її зауваження про «культуру впливових радників» у Комісії викликали звинувачення в антиєвропейських настроях, хоча вона виступала за покращення системи.

Проблеми з прозорістю

Урсула фон дер Ляєн, яка обіцяла зробити прозорість пріоритетом, неодноразово зазнавала критики за невиконання цих зобов’язань. Наприклад, вона не виконала обіцянку створити незалежний орган з етики з реальними повноваженнями. Ба більше, у грудні 2024 року Комісія ухвалила правило, яке спрощує обмеження доступу до документів, що викликало протести з боку НУО.

Судова система ЄС, попри свої повноваження, рідко застосовує санкції до окремих осіб. Навіть у справі з «Pfizergate» дипломати не очікують наслідків для фон дер Ляєн, а відмови в доступі до документів супроводжуються лише більш детальними поясненнями.

Перспективи реформ

Низка експертів пропонує рішення: заборона на побічну діяльність євродепутатів у лобістських організаціях, створення другої палати парламенту з національних законодавців для посилення контролю або посилення ролі ЗМІ в висвітленні проблем ЄС. Однак складність системи та опір змінам з боку національних урядів ускладнюють прогрес.

Таким чином, як зазначає видання, ЄС стикається з системною проблемою безкарності, непрозорості та корупції, які підривають довіру громадян і посилюють антиєвропейські настрої. Попри наявність наглядових органів, їхній вплив обмежений, а політична воля до реформ залишається слабкою. Без змін у системі управління та підвищення підзвітності інститутів ЄС ризикує втратити легітимність в очах громадськості.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.