Прийняття судом відмови від позову від представника без перевірки обсягу його повноважень і з'ясування дійсної волі позивача є порушенням процесуального права та підставою для скасування судового рішення. Суд зобов'язаний встановити відсутність обмежень повноважень представника на вчинення такої процесуальної дії. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 21 травня 2025 року по справі 463/812/22 про стягнення боргу спадкодавця та відшкодування майнової шкоди, заподіяної спадкодавцем.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Під час апеляційного розгляду справи адвокат як представник позивача звернувся до суду із заявою про відмову від позову та закриття провадження у справі. Апеляційний суд прийняв відмову від позову, визнав нечинним рішення суду першої інстанції, провадження у справі закрив.
Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного суду, ухвалу скасував, справу передав для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (частини 1–3 ст. 206 ЦПК). Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини 1, 2 ст. 64 ЦПК).
У цій справі апеляційний суд прийняв відмову від позову, подану адвокатом як представником позивача, яка суперечила змісту ордера та договору про надання правової допомоги, у яких прямо передбачено обмеження повноважень адвоката в частині укладення мирової угоди та відмови від позову.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, не перевіривши, чи мав представник позивача право на вчинення такої дії, порушив імперативні вимоги ч. 2 ст. 206 ЦПК, яка зобов’язує суд з'ясувати не лише наявність повноважень представника, але й те, чи відображає така заява реальну волю особи, яку він представляє, та чи усвідомлює сторона правові наслідки своєї процесуальної дії.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.