Поширення комуністичної символіки — злочин: Верховний Суд визнав законним покарання за репости зображень серпа та молота
Черкаський районний суд визнав винним громадянина у поширенні комуністичної символіки в соціальній мережі Facebook. Рішення залишене в силі апеляцією. Верховний Суд підтвердив правомірність вироку, підкресливши, що такі дії підпадають під ознаки кримінального злочину. Про це розповіли у Черкаському районному суді.
Покарання за поширення комуністичної символіки
Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 30 січня 2023 року громадянина засуджено за частиною 1 статті 436-1 Кримінального кодексу України за поширення символіки комуністичного тоталітарного режиму до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без конфіскації майна і на підставі статті 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Суд визнав доведеним, що з 27 січня по 8 лютого 2021 року засуджений, маючи на меті доведення до широкого кола осіб комуністичної ідеології, усвідомлюючи, що соціальна мережа Facebook знаходиться у відкритому доступі, на власній сторінці шляхом репосту поширив графічні зображення, які містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року вирок суду першої інстанції залишений без змін.
Позиція Верховного Суду: пропаганда і кримінальна відповідальність
Звертаючись до касаційної інстанції засуджений вважав, що в його діях відсутній склад інкримінованого злочину, адже стороною обвинувачення не доведено наявності в його діях пропаганди, що утворює об`єктивну сторону кримінального правопорушення за статтею 436-1 КК, або умислу здійснити таку пропаганду.
Верховний суд, оцінюючи твердження сторони захисту щодо відсутності в діях засудженого складу інкримінованого йому злочину, дійшов висновку, що стаття 436-1 кримінального закону є чіткою, зрозумілою, а незгода сторони захисту із криміналізацією відповідних дій державою не є підставою для уникнення від кримінальної відповідальності.
Передусім Верховний Суд звернув увагу, що Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки" визначено, що Верховна Рада України від імені Українського народу засудила комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні, визначила правові основи заборони пропаганди їх символіки та встановила порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму.
Таким чином Верховна Рада України виразила позицію всього українського народу і така позиція відповідає сприйняттю комуністичного та нацистського режимів іншими демократичними державами.
У частині 1 ст. 4 вищевказаного Закону визначено, що виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, у тому числі у вигляді сувенірної продукції, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території України заборонено. Як наслідок, законодавець передбачив кримінальну відповідальність у статті 436-1 КК за порушення означеної заборони.
Об`єктивна сторона цього злочину може бути вчинена у одній з таких форм: 1) виготовлення, 2) поширення, 3) публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, 4) публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території України.
У цьому провадженні засуджений поширював протягом тривалого часу на своїй сторінці в соціальній мережі зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, УРСР (УСРР), атрибутики з відтворенням серпа та молота, п`ятикутної зірки, іншої символіки комуністичної партії, зображення осіб, які обіймали керівні посади в комуністичній партії тощо. Хоча серед поширених ним зображень трапилась листівка із зображенням дівчини-українки, суд констатує, що низка інших зображень вочевидь є поширенням символіки комуністичного режиму, що обґрунтовано було враховано судами попередніх інстанцій.
Йдеться про зображення лідерів комуністичного режиму (наприклад, зображення Сталіна із цитатою про те, хто насправді є ворогами народу), зображення серпа та молота, низки інших зображень із символами комуністичного режиму, які містяться в матеріалах провадження і які суд не вбачає за доцільне далі перераховувати, оскільки є судом права, а не факту і може констатувати, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили і правильно констатували факт поширення комуністичної символіки засудженим.
Суд вважає, що діяння з виготовлення, поширення і публічного використання вочевидь є тісно пов`язаними із явищем пропаганди, оскільки зміст пропаганди й полягає у поширенні інформації, ідей, поглядів чи фактів для привернення до них уваги, впливу на громадську думку, демонстрації певних поглядів та ідей.
У ст. 1 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки" визначено, що пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів - це:
публічне заперечення злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму,
поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях,
переслідування борців за незалежність України у XX столітті,
виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, що містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.
Тому суд вважає, що всі форми злочину, передбаченого ст. 436-1 КК (виготовлення, поширення, публічне використання, публічне виконання) самі по собі є проявом пропаганди. Тож сам факт доведення умисного вчинення особою вищевказаних дій є достатнім для констатації наявності у її діях як ознак об`єктивної сторони, так і ознак суб`єктивної сторони цього злочину.
Щодо відсутності рішення міжнародної судової інстанції про визнання комуністичного режиму СРСР злочинним.
По-перше, суд звертає увагу, що кожна держава вирішує питання про підставність і доцільність криміналізації певних дій з урахуванням низки чинників. В тому числі має вагоме значення факт діяльності певного тоталітарного режиму на території відповідної держави, врахування тих дій, які такий режим вчинював.
По-друге, міжнародна спільнота не раз засуджувала тоталітарні режими. А у низці держав також є кримінально-караними виготовлення, поширення та публічне використання символіки тоталітарних режимів.
Так, Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила дві резолюції стосовно засудження тоталітарних комуністичних режимів: Резолюцію № 1096 (1996) щодо заходів з ліквідації спадку колишніх комуністичних тоталітарних систем та Резолюцію № 1481 (2006) щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів. У цьому контексті доречно також згадати Резолюцію № 1495 (2006) щодо боротьби з відродженням нацистської ідеології та Резолюцію № 1652 (2009) щодо ставлення до пам`ятників, які мають суперечливу історичну інтерпретацію у державах-членах Ради Європи.
Суд не вважає, що факт прихильності окремих осіб до комуністичного чи нацистського режиму дозволяє їм порушувати встановлені законами України заборони чи виправдовувати порушення, вчинені іншими особами. Такі особи можуть мати свою позицію, яка не співпадає з позицією більшості громадян держави, однак вони повинні утриматися від публічних висловлювань, поширення, виготовлення символіки комуністичного режиму.
Суд не вважає, що криміналізація дій, передбачених ст. 436-1 КК може розглядатися як порушення статті 10 Європейської Конвенції з прав людини, згідно з якою кожен має право на свободу вираження поглядів.
Відповідно до частини 1 цієї статті право на свободу вираження поглядів включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Водночас у частині 2 цієї статті зазначено, що здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Український законодавець у ст. 4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки" передбачив велику кількість випадків, на які не поширюється заборона. Тобто держава встановила не абсолютну заборону на використання символіки тоталітарних режимів, а врахувала низку чинників, за наявності яких діяння не підпадають під означену заборону.
Як наслідок, у статті кримінального закону (ст. 436-1 КК) вказано, коли у діях особи немає складу злочину: «крім випадків, передбачених ч. ч. 2, 3 статті 4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки».
Наприклад, якщо у приватних колекціях є речі зі зображенням відповідної символіки комуністичного режиму, то такі діяння не тягнуть кримінальної відповідальності.
Тож законодавець встановив кримінально-карану заборону лише на діяння, які полягають у виготовленні, поширенні, а також публічному використанні символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, публічному виконанні гімнів.
Суд вважає, що таке обмеження відповідає ч. 2 ст. 10 Конвенції, оскільки не є абсолютним, є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, що особливо важливо в умовах агресивної війни, яка триває проти України.
Тому, приймаючи до уваги вищезазначене, доводи касаційної скарги з зазначених підстав не спростовують законність і обґрунтованість судових рішень та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень у зв`язку з чим касаційна скарга засудженого в цій частині задоволенню не підлягає.
Суд відхилив доводи сторони захисту про те, що винуватість засудженого не доведено поза розумним сумнівом.
Судами встановлено, що цей акаунт був активним, текстовий і аудіовізуальний контент регулярно оновлювався, власник акаунту систематично здійснював репости та дописи з різної тематики від власного імені.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що є непереконливими аргументи сторони захисту щодо здійснення заборонених законом публікацій сторонніми особами на сторінці, яка знаходилась під його контролем, що давало можливість видалити зображення або заблокувати сторінку.
Суд вирішив долю речових доказів
Згідно із Законом України «Про засудження комуністичного та нацистського тоталітарних режимів», заборонено виготовляти, розповсюджувати та публічно демонструвати їхню символіку. Однак ця заборона не стосується використання таких предметів у приватних колекціях чи архівах (ч. 3 ст. 4 Закону).
У ході розслідування в оселі засудженого вилучили червоний прапор та значок із зображенням прапора РФ і георгіївською стрічкою. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що ці речі були спеціально виготовлені або використані для вчинення злочину, як того вимагає ст. 98 КПК для визнання предметів речовими доказами.
У зв’язку з цим Суд скасував попереднє рішення про знищення вилучених предметів і постановив повернути їх засудженому.
З повним текстом постанови Верховного Суду у справі № 707/2235/21 можна ознайомитись у ЄДРСР.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
