В Україні запровадять судову неустойку: що це таке і як її відмежувати від інших правових інститутів

Україна стоїть на шляху наймасштабнішого оновлення цивільного законодавства за часи незалежності.

У Верховній Раді зареєстровані два законопроекта про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв’язку із його оновленням (рекодифікацією). Мова йде про книгу першу та книгу другу Кодексу. Автори законопроектів пропонують системно оновити Цивільний Кодекс.

22 жовтня 2025 парламент прийняв за основу із продовженням строку підготовки законопроект № 14056  (книга перша), і вже 05 листопада 2025 - законопроект № 14057 від 21.09.2025 (книга друга).

Інші книги проходять громадське обговорення.

Одним із концептуально нових правових інститутів, який пропонується закріпити у Цивільному кодексі України, є астрент – судова неустойка.  Термін міститься в статті 614-6 книги змін і доповнень до Книги пʼятої Цивільного кодексу України “Зобовʼязання”. Законопроект ще не зареєстрований у парламенті, проте проходить громадське обговорення.

На думку розробників законопроекту доцільно доповнити ЦК України положеннями, згідно з якими суд може за вимогою позивача зобов’язати відповідача виплатити на користь позивача грошову суму, якщо відповідач не виконає рішення суду.

Судова неустойка (астрент) застосовується для спонукання до виконання рішення суду, яким на боржника негрошового зобов’язання покладено обов’язок вчинити певні дії або утриматися від дій.

Астрент встановлюється судом на користь кредитора у фіксованій сумі за кожний день, тиждень або інший визначений період прострочення, а також може бути встановлений у фіксованій одноразовій сумі за кожен факт порушення.

Астрент не застосовується до грошових зобов’язань.

Сплата астренту не звільняє боржника від обов’язку виконати рішення суду та не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків і застосування інших способів захисту, якщо іншого не встановлено законом.

Розмір астренту визначається з урахуванням значення зобов’язання для кредитора, поведінки сторін, тривалості порушення та принципів добросовісності і співмірності.

Нарахування астренту починається з дня, визначеного у рішенні суду, і триває до дня фактичного виконання відповідного обов’язку або до зміни судом умов астренту.

За заявою заінтересованої сторони суд може змінити розмір астренту, зупинити його нарахування або звільнити від сплати частково, якщо цього вимагають обставини справи, зокрема якщо затримка у виконанні зумовлена причинами поза контролем боржника або боржник добросовісно і без зволікань усунув порушення. Зміна астренту не впливає на вже нараховані суми, якщо іншого не встановлено судом з огляду на зловживання правом.

Суми астренту підлягають стягненню незалежно від доведення розміру збитків та не замініють виконання основного зобов’язання.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/14524/22 детально проаналізувала природу та функції астренту, назвавши його одним із дієвих заходів впливу на забезпечення виконання рішення суду, який запроваджено у багатьох країнах, в тому числі передбачено у статті 7.2.4 Принципів міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА), статті 111 Кодексу європейського договірного права.

У правовій доктрині астрент (від лат. аdstringere - примус, фр. l'astreinte - штраф) розуміють як грошову суму, яку присуджує суд за невиконання (несвоєчасне виконання) рішення суду.

Цей ефективний правовий інститут, який стимулює боржника до виконання судового акта у найстисліші строки, з`явився у Франції, та нині застосовується в багатьох європейських країнах.

Астрент є додатковим зобов`язанням для боржника, що базується на процедурі, відповідно до якої перспектива сплатити більшу суму, ніж ту, яку боржник повинен був сплатити спочатку, має змусити діяти боржника та виконати рішення суду якнайшвидше. Завданням суду у визначенні судової неустойки є саме виконання судового рішення, а не стягнення додаткових сум з боржника. У цьому полягає мета астренту. Астрент не є формою стягнення чи відшкодування збитків, а є санкцією за неповагу до правосуддя та спротив виконанню судового рішення.

Тож астрент є засобом стимулювання боржника виконати у найкоротші строки рішення суду, ухвалене за наслідком розгляду спору щодо нього. З однієї сторони, він попереджає відповідача про те, що невиконання ним рішення суду матиме наслідком додаткове нарахування судової неустойки (превентивна попереджувальна функція), а з іншої - надає можливість позивачу отримати компенсаційні наслідки прострочення виконання боржником рішення суду (компенсаційна функція).

Астрент в класичному розумінні має такі характерні риси:

-є різновидом судової неустойки, тобто носить характер додаткового зобов`язання;

- суд встановлює його на майбутнє: під час ухвалення рішення суд дає певний строк на його виконання й у разі прострочення виникає обов`язок зі сплати астренту;

- переважно присуджується на користь позивача за його зверненням, хоча в деяких країнах це присудження здійснюється за ініціативою суду на користь держави;

- не звільняє від відповідальності за виконання основного зобов`язання;

- застосовується переважно до негрошових зобов`язань, проте допускається застосування й до зобов`язань грошового характеру;

- метою є стимулювання боржника своєчасно виконати цивільно-правове зобов`язання, підтверджене судовим рішенням; переважно питання застосування астренту суд вирішує одночасно з ухваленням рішення, проте не виключає можливості такого присудження і в подальшому;

- його розмір, як правило, законодавчо не встановлено, та суд визначає його на власний розсуд індивідуально у кожній справі з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів справедливості, співмірності, недопустимості отримання вигоди від неправомірної чи недобросовісної поведінки;

- може бути як у виді фіксованої (одноразової) суми, так і у виді платежу, що періодично збільшується;

- після присудження може бути скасований судом за згодою стягувача або у разі об`єктивної неможливості боржника виконати судове рішення.

Велика Палата  також зазначає, що сформульовані в частині десятій статті 238 ГПК України та частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України приписи не є астрентом, оскільки за українським правом вони застосовуються лише у грошових зобов`язаннях та фактично ними передбачається продовження на майбутнє стягнення присуджених відсотків або пені до моменту виконання судового рішення. Тобто це не є самостійним видом санкції - судової неустойки, а це ті самі відсотки або пеня, що вже стягнув суд, але продовжені на наступний період часу (на майбутнє), протягом якого зобов`язання, підтверджене судовим рішенням, не виконується. Тоді як астрент передовсім застосовується до зобов`язань негрошового характеру й розмір астренту не пов`язується із розміром заборгованості чи її складовими частинами, які відповідно й не є базою для обрахування судової неустойки, оскільки, як уже зазначалося, астрент - це санкція за неповагу до правосуддя та спротив виконанню судового рішення, а не форма стягнення чи відшкодування збитків перед позивачем (стягувачем).

Тож на відміну від астренту, правова мета приписів частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України (відповідно до яких суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені) передовсім полягає у наданні судові повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як було ухвалено судове рішення. Така мета зазначених процесуальних норм національного законодавства, як стимулювання боржника, до своєчасного виконання судового рішення, є другорядною.

Санкція частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) не є самостійним і новим видом заходів відповідальності, на відміну від астренту як судової неустойки, і нарахування згаданих пені або відсотків судом на майбутнє позбавлятиме сторону права на повторне стягнення цих сум за іншим судовим рішенням.

Відповідно єдина схожість астренту з тією правовою конструкцією, що передбачена частиною десятою статті 238 ГПК України (частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України), полягає у тому, що таку пеню чи відсотки суд ухвалює нараховувати на майбутнє - на період після постановлення судового рішення.

Автор Тарас Лученко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.