Суддя ВАКС у справі Тимошенко заявив про тиск: подвійні стандарти чи «ручний суд»
Ситуація навколо слідчого судді Вищого антикорупційного суду Віталія Дубаса, який розглядає клопотання НАБУ та САП у справі Юлії Тимошенко, набула широкого публічного розголосу.
Причиною для цього стали не лише дискусії щодо суддівської етики та меж допустимої поведінки судді, який під час обрання їй запобіжного заходу вдавався до відвертих насміхань та іронії, але і його звернення до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора.
Віталій Дубас заявив про втручання в діяльність судді з боку народних депутатів, які, за його словами, під час судового засідання зневажливо ставилися до процесу, вигукували образи та демонстрували поведінку, несумісну зі статусом учасників судового процесу.
Інцидент стався під час судового засідання з розгляду клопотання прокурора САП про арешт майна депутатки та її чоловіка, яке розпочалося 19 січня 2026 року у приміщенні ВАКС.
Під час обговорення один із присутніх почав вигукувати на адресу слідчого судді образливі вислови та прямі погрози. На вимогу судді особа представилась народним депутатом. Особа було попереджена про неприпустимість такої поведінки та можливість притягнення до адміністративної відповідальності за прояв неповаги. Проте, це не зупинило її дій.
Після постановлення ухвали про здійснення закритого судового засідання, слідчий суддя оголосив про необхідність залишити залу суду усім присутнім, окрім учасників судового провадження. Ціла низка осіб, які не приховували свого статусу народного депутата, почали словесно погрожувати судді та детективові НАБУ та відмовилися залишити зал судового засідання.
Суддя надав розпорядження про переведення слухання до іншої вільної зали, де мали бути присутніми лише учасники провадження (сторона захисту та детектив НАБУ). Утім, низка осіб продовжила вчиняти неправомірні дії, відштовхуючи працівників судової охорони, продовжуючи вигукувати образи та погрози. Вони також зайшли до іншої зали, де мало продовжитися засідання з розгляду клопотання про арешт майна народної депутатки та її чоловіка, чим унеможливили його належне проведення.
Заява Віталія Дубаса
Ця заява вчергове актуалізує хронічну для української системи правосуддя проблему - публічний тиск на суд та цілеспрямовану делегітимацію судової влади через політичні й активістські кампанії.
Показово, що однакові технології застосовуються представниками різних ідеологічних таборів: ярлик «ручного суду» навішують і на ВАКС, і на Печерський районний суд, використовуючи практично ідентичний набір інструментів дискредитації. У результаті ВАКС у публічному просторі дедалі частіше навмисно ототожнюють з образом Печерського суду як символом залежного та політично керованого правосуддя.
Тиск «в ім’я справедливості»
Прихильники Юлії Тимошенко у своїй публічній риториці трактують судовий процес як політично вмотивований та подають його як інструмент політичного переслідування напередодні виборів.
Вищий антикорупційний суд у цій логіці заздалегідь оголошується упередженим, а суддя персоналізується як «виконавець замовлення». Такий підхід фактично виводить суддю за межі професійної нейтральності ще до ухвалення будь-якого рішення.
У результаті формується паралельний «суд громадської думки», де правові аргументи сторін процесу та юридичний аналіз підміняються політичними оцінками та емоційними звинуваченнями і стигматизуючими ярликами.
Дзеркальна ситуація у Печерському суді
Водночас схожі підходи роками застосовують, наприклад, активісти Центру протидії корупції та пов’язані з ним активістські середовища у справах, що розглядаються Печерським районним судом та стосуються їхніх публічних та непублічних союзників.
У таких випадках суддів публічно називають «ручними», «корумпованими», «частиною системи», нерідко із використанням особистих образ, плакатів, вуличних акцій, інформаційних кампаній та скоординованого тиску через соціальні мережі.
Зокрема, 4 січня 2026 року Центр протидії корупції оприлюднив в соціальних мережах пост щодо голови Печерського районного суду міста Києва, в якому назвав його “гарантом ручного правосуддя”, а ще раніше оприлюднив допис з описом "Найчесніший" Печерський суд задовольнив всі забаганки прокурорів щодо свідка у справі Магамедрасулова. Підстави? Бо той родом з Дагестану і має там родичів. Все.”
Відома своїми нападами на Печерський районний суд Фундація DEJURE на чолі з Михайлом Жернаковим. Зокрема, у дописі в соцмережах 30 жовтня 2025 року судова система названа головним плацдармом для російського впливу в Києві, а в одному із відомих видань в квітні 2025 року Центр протидії корупції, Фундація DEJURE, ВО "Автомайдан" розмістили спільну статтю в якій звинуватили Печерський суд в спробах заблокувати судову реформу.
З правової точки зору принциповим є одне: в обох випадках суд ще не ухвалив остаточного рішення, проте його легітимність наперед ставиться під сумнів, а суддів публічно дискредитують.
Спільний знаменник — знецінення суду
Попри протилежні політичні позиції, обидві сторони фактично користуються однаковою маніпулятивною логікою:
- суд оголошується «інструментом політичної волі», якщо його рішення не відповідає очікуванням;
- суддя сприймається не як незалежний арбітр, а як персональний ворог;
- публічний тиск вважається допустимим, якщо мета оголошується «правильною».
Таким чином створюється небезпечний прецедент: судова влада перестає сприйматися як самостійна гілка влади та перетворюється на арену політичного протистояння, де правові аргументи поступаються емоціям та політичній доцільності.
Межа між критикою і втручанням
Українське законодавство та міжнародні стандарти, зокрема практика Європейського суду з прав людини, визнають право на критику суду.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Марко Тешич проти Сербії» (Marko Tešić v. Serbia, заява № 61891/19, рішення від 04.11.2025) зробив висновок. що адвокат має право гостро критикувати дії суду в межах провадження, якщо це потрібно для захисту клієнта, а не для особистої образи судді. Покарання за такі слова можливе лише у виняткових випадках і не повинно змушувати адвокатів мовчати.
16 січня 2018 року у справі Чеферин проти Словенії визнав порушенням права на свободу вираження поглядів притягнення адвоката до відповідальності за неповагу до суду через критику експертів та прокурора. У обґрунтування свого рішення ЄСПЛ зазначив, що адвокат заявник, оцінки якого були визнані як неповага до суду, були зроблені паном Чеферином в контексті юридичного процесу, були озвучені лише в судовій залі, на противагу, наприклад, критики суддею заявника в медіа.
Водночас ЄСПЛ чітко розмежовує допустиму критику та втручання у здійснення правосуддя. Системне приниження суддів, кампанії з навішування ярликів і публічна дискредитація — це не форма контролю чи антикорупційної діяльності, а різновид тиску, що підриває саму ідею справедливого суду.
Це інструменти тиску, які руйнують саму ідею справедливого суду та підривають довіру до правосуддя.
Наслідки для судової системи
Парадокс полягає в тому, що і прихильники Тимошенко, і активісти ЦПК декларують боротьбу за верховенство права, однак їхні дії призводять до протилежного ефекту:
- демотивують суддів ухвалювати непопулярні, але законні рішення;
- формують у суспільстві уявлення, що «правильний суд» — це суд, який підтримує «свою» сторону;
- закріплюють переконання, що незалежний суд в Україні неможливий за визначенням.
Українська судова система справді переживає глибоку кризу довіри. Проте масовий та вибірковий тиск на суд — незалежно від політичних гасел — не очищує систему, а руйнує її. Коли всі суди оголошуються «ручними», а всі судді — «злочинцями», право як інструмент справедливості поступається місцем політичній доцільності.
У цьому сенсі справа Юлії Тимошенко та практика тиску на суддів у Печерському суді є не протилежними явищами, а двома проявами однієї системної проблеми.
Наостанок зазначимо, що ЕСПЛ у рішенні по справі Прагер і Обершлік проти Австрії від 22 березня 1995 року зазначив про необхідність зважати і на особливу роль, що її відіграє в суспільстві судова система. Для того, щоб успішно виконувати свої обов’язки, вона як гарант правосуддя – фундаментальної цінності в правовій державі – має користуватися довірою загалу. Тому може виникати необхідність захистити суддів від безпідставної і деструктивної критики особливо з огляду на їхній обов’язок утримуватись від реагування на неї.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
