ВП ВС розглянула справу судді-конспіролога, який називав укази Президента «авторськими творами»

12 лютого 2026 року Велика Палата Верховного Суду у справі справа № 990SCGC/43/25 підтвердила законність рішення Вищої ради правосуддя про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді одного із районних судів Полтавської області.

 Підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді стали:

• порушення правил відводу (самовідводу);
• допущення поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Один із ключових епізодів стосувався кримінальної справи, у якій суддя двічі самостійно вирішував питання власного самовідводу. Така практика суперечить усталеному підходу застосування норм КПК та правовим позиціям Верховного Суду: питання відводу має вирішувати інший суддя.

Крім того, дисциплінарний орган встановив, що суддя розглянув цивільну справу, відповідачем у якій була його помічниця. Вона перебувала у прямому підпорядкуванні судді та, за даними системи документообігу, вносила матеріали у цій справі.

На переконання ВРП, за таких обставин суддя був зобов’язаний заявити самовідвід, щоб уникнути сумнівів у неупередженості. Натомість справа була розглянута по суті.

Суддя, зважаючи на тривалий досвід роботи суддею, не міг не усвідомлювати очевидної протиправності своїх дій за наявності реального конфлікту інтересів у справі № 530/841/24, що підтверджує умисність його дій.

Велика Палата погодилася з цією оцінкою, вказавши, що такі дії утворюють склад дисциплінарного проступку.

Найбільший резонанс викликали формулювання в судових рішеннях.

У різних справах суддя:

• ставив під сумнів легітимність органів державної влади;
  
• стверджував про «корпорацію LTD Україна»;
  
• називав закони та укази Президента «авторськими творами»;
  
• висловлював сумніви щодо існування держави Україна;
  
• використовував у мотивації посилання на релігійні тексти як «нормативні акти»;
  
• частково викладав рішення російською мовою.

Зокрема, у вироку у справі про ухилення від мобілізації суддя дійшов висновку про відсутність у Кабінету Міністрів України конституційної правосуб’єктності та поставив під сумнів чинність законів України.

В окремих рішеннях на обґрунтування своїх мотивів та висновків суддя  посилався на «божественний нормативно-правовий акт», а саме «Біблію Книги Священного Писання Старого та Нового Заповіту... Першу книгу Мойсея буття ст 5, 6», а також на «Житловий комунальний кодекс УРСР».

Предметом розгляду в дисциплінарній справі щодо судді були, зокрема, викладені у рішенні від 12 квітня 2021 року в справі № 530/75/21 твердження, що «…Національна поліція України, її територіальні органи є компаніями, які очолюються директорами, надають поліцейські послуги та здійснюють підприємницьку діяльність»; а також міркування та висновки стосовно законності карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Також ВРП оцінювала висловлені суддею міркування в рішенні від 29 серпня 2022 року у справі № 530/730/22, ухваленому від імені України, у якому він вдався до висловлення думки щодо відсутності факту існування України, органів її державної влади.

ВРП аналізувала те, що у справі № 530/730/22 суддя, ухвалюючи рішення, в мотивувальній частині не обґрунтовував його мотивів з урахуванням норм чинного законодавства, а вдався до опису конспірологічних теорій, які в тому числі заперечують факт розпаду СРСР, факт існування України як незалежної держави та натомість стверджують про існування корпорації LTD Україна.

Предметом розгляду дисциплінарного органу та ВРП також стали твердження судді у вироку в справі № 530/337/23 про відсутність повноважень та незаконність діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України та Кабінету Міністрів України. Суддя також вважає, що закони України та укази Президента України є авторськими творами, не мають конституційного підґрунтя, не є легальним чинним законодавством.

ВРП зазначила, що висновки судді корелюються з ідеологіями маргінальних рухів, що існують на території України, зокрема «Живі люди-суверени», «Громадяни СРСР».

В аспекті наведеного ВРП окремо звернула увагу на твердження судді стосовно факту існування СРСР, УРСР та відсутності факту створення України як незалежної держави і органів державної влади. Деякі твердження, викладені в судових рішеннях судді, спрямовані, зокрема, на виправдання комуністичного режиму 1917-1991 років та його пропаганду, що прямо заборонено Законом України від 09 квітня 2015 року № 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

ВРП розцінила такі твердження як грубе порушення суддівської етики та стандартів поведінки, що підривають довіру до судової влади. 

Велика Палата Верховного Суду зазначила настуне.

Суддя зобов`язаний, зокрема: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно зі статтями 1, 3, 6 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Суддя повинен виконувати свої професійні обов`язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

За змістом пунктів 60, 61 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, у кожній країні закон або базові правові положення, які застосовуються до суддів, повинні визначати в якнайточнішому формулюванні ті порушення, які можуть призвести до застосування дисциплінарних санкцій.

Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку КРЄС).

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів. Суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів.

Відповідно до пункту 8 Висновку КРЄС повноваження, що надані суддям, тісно пов`язані із цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, які застосовуються до суддів, випливають із цінностей і є передумовами довіри до здійснення правосуддя.

Отже, постійна увага з боку суспільства до дій представників судової влади, прагнення громадян мати в державі справедливе правосуддя для забезпечення належного захисту своїх прав покладають на суддю не лише обов`язок бути представником влади, який неухильно дотримується Конституції України, законів України та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а й обов`язок бути людиною з високими стандартами поведінки.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, у повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості - високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Водночас суддя має не лише подавати особистий приклад, а й пропагувати етичну поведінку серед оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникати створення враження неналежної поведінки - як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя.

Суддя повинен поважати закон, дотримуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів.

Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов`язків, а й в особистому житті.

Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого можуть виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду.

Аналіз суб`єктивних та об`єктивних ознак дисциплінарного правопорушення дає підстави визначити дисциплінарний проступок судді як винне, протиправне порушення професійних обов`язків або загальновизнаних морально-етичних вимог, які висуваються до судді, що призвело чи могло призвести до негативних наслідків.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку передбачає наявність умислу в діях судді, свідомого порушення ним встановлених законом вимог та настання / можливість настання негативних наслідків.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності судді може бути не будь-яка поведінка, що свідчить про недотримання суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду, а лише та поведінка, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП і її Третя Дисциплінарна палата дійшли обґрунтованого висновку про наявність визначених законом підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки розглядувана в цій справі поведінка судді порочить звання судді та підриває авторитет як самого судді, так і суду загалом.

Автор: Тарас Лученко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.