Зміна статі та військовий облік: як суд у Харкові визначив підхід до статусу військовозобов’язаних

Харківський окружний адміністративний суд зобов’язав територіальний центр комплектування виключити особу з військового обліку після офіційної зміни статі з чоловічої на жіночу. Суд виходив із того, що після внесення змін до актового запису цивільного стану та отримання нового паспорта особа набуває нового правового статусу, який підлягає врахуванню всіма органами державної влади.

Між правами особи та потребами оборони

Харківський окружний адміністративний суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу №520/32460/25 за позовом до територіального центру комплектування.

Як уже повідомляла Судово-юридична газета, суть даного спору в тому, що особа просила виключити її з військового обліку військовозобовʼязаних та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобовʼязаних і резервістів «Оберіг». В обгрунтуванні позовних вимог вказано, що відповідно до медичного свідоцтва про зміну (корекцію) статевої належності та внесених змін до актового запису цивільного стану особа змінила свою стать. На підставі зазначеного документу було видано свідоцтво про народження та паспорт громадянина України, в яких стать визначено як жіночу.

Проте згідно відомостей «Оберіг» дана особа перебувала на обліку як військовозобов`язаний чоловік. Незважаючи на зміну статі, ТЦК відмовився виключати особу з військового обліку. Позивачка вважала це рішення протиправним, вказуючи на те, що не відноситься до категорії військовозобов`язаних жінок, оскільки не має відповідної професії, спорідненої з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Міністерством оборони України.

У свою чергу, відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, акцентуючи увагу на тому, що позивач помилково ототожнює медичне свідоцтво про зміну статевої належності з документом, який надає право на виключення з військового обліку. Зазначене свідоцтво є підставою лише для органів державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження, однак воно не є документом військово-лікарської експертизи.

На думку відповідача, визначення ступеня придатності до військової служби, що є єдиною можливою правовою підставою для виключення з обліку в даному контексті, належить до виключної компетенції військово-лікарської комісії. Саме ВЛК повинна встановити: чи призвели медичні втручання та гормональна терапія до станів, які роблять особу непридатною до військової служби. Без відповідної постанови ВЛК у відповідача відсутній юридичний факт непридатності особи.

Крім того, відповідач вважав, що зміна статі не призвела до необхідності виключення позивача з військового обліку. На переконання ТЦК, юридичний факт зміни імені, прізвища, по батькові чи навіть статевої належності в органах РАЦС не має автоматичної зворотної сили, яка б анулювала попередньо набутий статус військовозобов`язаного.

Дослідивши матеріали справи, суд установив: факт зміни статі позивача підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема офіційними документами, виданими уповноваженими органами державної влади, які мають юридичне значення у відповідних сферах правового регулювання. З огляду на це, неврахування оновленого правового статусу особи під час ведення військового обліку не узгоджується з принципом правової визначеності та може призводити до різного застосування законодавства.

Гендерний перехід як виклик системі права

Суд першої інстанції дійшов висновку, що після державної реєстрації зміни статі та внесення відповідних змін до актових записів цивільного стану правовий статус особи підлягає врахуванню органами публічної влади у межах їхніх повноважень. Нормативне регулювання у військовій сфері не передбачає збереження обліку за попередніми анкетними даними після офіційної зміни статі. А відтак продовження такого обліку не відповідає чинному законодавству та загальним засадам рівності й недискримінації.

Виходячи з принципу правової визначеності, суд підкреслив: правовий статус особи, офіційно визнаний державою, має застосовуватися у всіх сферах правового регулювання. У даному випадку суд першої інстанції не досліджував питання: чи повинна зміна запису в акті цивільного стану автоматично звільняти від мобілізаційного обов’язку, якщо закон не передбачає альтернативних механізмів оцінки придатності до служби?

Правовий механізм, на який апелював суд, базувався не на пошуку прямої норми в законодавстві про процедуру виключення з обліку у зв’язку зі зміною статі, а на застосуванні загальних принципів права. Відсутність спеціального нормативного регулювання не може бути автоматичною підставою для обмеження базових прав особи. Система адміністративного судочинства передбачає, що в умовах прогалин у законі суд зобов’язаний діяти відповідно до принципів верховенства права, справедливості та аналогії закону.

«Суд констатує, що чинним законодавством, яке регулює порядок військового обліку, такий випадок не врегульовано у тих нормах, які напряму визначають процедуру виключення з військового обліку, на що фактично посилався відповідач. Разом з тим, загальні норми не передбачають обов`язку перебування на військовому обліку категорії осіб, до яких відноситься позивачка. Сама лише відсутність у діючому законодавстві України спеціальної норми, яка прямо передбачає процедуру виключення з військового обліку особи у зв`язку зі зміною статі, на переконання суду, не є підставою для відмови у поновленні права особи», – наголосив суд першої інстанції.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд вирішив: адміністративний позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у виключенні з військового обліку військовозобов`язаних, зобов`язати ТЦК виключити особу з військового обліку військовозобов`язаних та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів «Оберіг».

Рішення суду має наслідки не лише для позивачки, а й для всієї системи обліку: відтепер формальна зміна правового статусу може впливати на критерії віднесення до категорії військовозобов’язаних. Це, у свою чергу, ставить під сумнів стабільність мобілізаційної системи, яка повинна ґрунтуватися на чітких, передбачуваних правилах, а не на ситуативних судових процесах.

В умовах воєнного стану правова система зіштовхується з дилемою: як поєднати захист індивідуальних прав із потребою зміцнення національної безпеки? Конституція України гарантує рівність прав і свобод, але одночасно встановлює обов’язок кожного громадянина, незалежно від статі, – захищати державу. Якщо певна категорія осіб може припинити військовий обов’язок через гендерну ідентичність, необхідно визначити чіткі запобіжники від потенційних зловживань. Інакше суспільство сприйматиме такі зміни правого статусу як новуможливість ухилення від мобілізації.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.