Українці за кордоном стикаються з валютними лімітами НБУ: чому платежі важко здійснювати навіть із власними коштами

Валютні обмеження, запроваджені НБУ під час воєнного стану, ускладнюють українцям за кордоном здійснення великих платежів навіть за наявності власних коштів.

Валютне регулювання в Україні в умовах воєнного стану базується на системі тимчасових обмежень, спрямованих на захист фінансової стабільності держави. Ключову роль у цьому процесі відіграє Національний банк України, який через нормативні акти визначає порядок валютних операцій, доступ до готівкової іноземної валюти та правила використання коштів за кордоном.

Одним із ключових інструментів такого регулювання стали ліміти на окремі валютні операції фізичних осіб. Їх метою є обмеження відтоку капіталу та підтримання стабільності валютного ринку. Водночас на практиці ці обмеження порушують питання щодо можливості громадян повноцінно розпоряджатися власними коштами, особливо коли значна кількість українців тимчасово перебуває за межами держави.

Фактично виникає ситуація, коли механізми валютного контролю стикаються з повсякденними фінансовими потребами громадян.

Аналіз норми валютного регулювання

Після запровадження воєнного стану валютний режим був визначений постановою Національного банку України №18 від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану». Цей акт встановив комплекс тимчасових обмежень щодо валютних операцій фізичних осіб, зокрема ліміти на зняття та використання коштів у іноземній валюті.

Однією з характерних рис цього режиму стало встановлення обмежень, фактично прив’язаних до еквівалента близько 100 тис. грн для окремих валютних операцій. Така модель регулювання ґрунтується на адміністративному контролі за рухом валюти з метою недопущення різких курсових коливань і масового виведення коштів за кордон.

Правова природа цих обмежень полягає у реалізації центральним банком спеціальних повноважень у сфері валютної політики. Законодавство надає Національному банку України право запроваджувати тимчасові валютні обмеження у разі загроз фінансовій стабільності.

Водночас ці норми застосовуються у взаємозв’язку з Законом України «Про валюту і валютні операції», який закріплює принцип свободи валютних операцій. Таким чином, чинне валютне регулювання фактично поєднує два підходи: законодавчу модель валютної лібералізації та систему тимчасових адміністративних обмежень, запроваджених у період воєнного стану.

Окрему увагу привертає те, що частина обмежень фактично застосовується і до операцій із гривневими картковими рахунками за кордоном. У таких випадках платіж здійснюється в гривні, однак через його транскордонний характер він підпадає під валютне регулювання.

Практичне значення для громадян та банків

На практиці валютні обмеження найбільше проявляються у сфері використання коштів фізичними особами за кордоном. Значна кількість громадян, які проживають або тимчасово перебувають за межами України, здійснюють регулярні платежі за оренду житла, медичні послуги, навчання та інші витрати.

Якщо сума платежу перевищує встановлені ліміти, виникає необхідність здійснювати оплату через кілька транзакцій або використовувати кілька банківських карток. Це призводить до додаткових витрат, пов’язаних із банківськими комісіями, конвертацією валют та обслуговуванням рахунків. У результаті фактична вартість платежу може збільшуватися навіть тоді, коли особа використовує власні кошти.

При цьому клієнт формально може звернутися до банку з проханням збільшити суму операції. Однак банк не має повноважень змінювати встановлені ліміти, оскільки вони визначені нормативними актами НБУ. Перевищення таких обмежень можливе лише у випадках, прямо передбачених регулятором (наприклад, для оплати лікування або навчання за кордоном), або через використання рахунків у різних банках.

При цьому валютні обмеження мають значення і для функціонування банківської системи. Банки повинні підтримувати достатній рівень готівкової валютної ліквідності для задоволення потреб клієнтів.

З цією метою Національний банк України періодично проводить операції з підкріплення кас банків готівковою іноземною валютою. Зокрема, у березні 2026 року регулятор здійснив операції з обміну безготівкової валюти банків на готівкову валюту на загальну суму до 100 млн доларів США та десятки мільйонів євро.

Попит з боку банків залишався помірним, а всі заявки були задоволені в повному обсязі, що свідчить про достатній запас готівкової іноземної валюти у банківській системі. Регулятор також наголосив, що такі операції мають технічний характер і не впливають на обсяг міжнародних резервів України.

Проблемні аспекти застосування валютних обмежень

Попри стабілізаційну мету валютних обмежень, їх застосування викликає дискусії щодо балансу між фінансовою стабільністю держави та правом особи вільно розпоряджатися власними коштами.

Формально громадяни не позбавлені доступу до своїх коштів, однак механізми валютного регулювання можуть ускладнювати їх використання у повному обсязі через встановлені ліміти та технічні обмеження платіжної інфраструктури.

Особливо це відчутно для осіб, які перебувають за кордоном і здійснюють регулярні платежі у валюті. Якщо сума платежу перевищує встановлені обмеження, громадяни змушені здійснювати оплату частинами або використовувати кілька банківських рахунків чи карток. Така практика може призводити до додаткових фінансових витрат, оскільки використання різних платіжних інструментів часто супроводжується комісіями за конвертацію валют, міжнародні транзакції та обслуговування рахунків.

Нормативною основою таких обмежень є постанова Правління Національного банку України №18 від 24 лютого 2022 року. Відповідно до пункту 14 цього документа банки загалом не можуть здійснювати транскордонні перекази валютних коштів з України за дорученням клієнтів, крім випадків, визначених постановою.

Разом із тим передбачено низку винятків, коли такі операції дозволені. Зокрема, йдеться про платежі, пов’язані з імпортом товарів, оплатою лікування або навчання за кордоном, виплатою аліментів, а також іншими операціями, прямо визначеними регулятором.

Окремо дозволено здійснювати розрахунки за кордоном із використанням електронних платіжних засобів. Зокрема, оплата особистими платіжними картками з рахунків у національній валюті можлива в межах встановленого місячного ліміту, тоді як операції з рахунків в іноземній валюті можуть здійснюватися без такого обмеження.

Водночас нормативне регулювання прямо не передбачає окремого режиму для регулярних витрат фізичних осіб за кордоном, таких як оплата оренди житла. На практиці подібні платежі здебільшого здійснюються через карткові розрахунки в межах установлених лімітів, що може створювати додаткові труднощі для громадян, які тривалий час перебувають за межами України.

Отже, валютні обмеження, запроваджені під час воєнного стану, залишаються інструментом підтримання фінансової стабільності та контролю за рухом капіталу.

Водночас їх практичне застосування демонструє складність пошуку балансу між інтересами фінансової системи та можливістю громадян ефективно використовувати власні кошти.

Поточна практика свідчить, що банківська система має достатній рівень валютної ліквідності, однак подальший розвиток валютної політики, ймовірно, вимагатиме поступового перегляду окремих обмежень з урахуванням потреб громадян, які здійснюють фінансові операції за кордоном.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.