Рада може переглянути порядок доступу до реєстру судових рішень

Відбулося засідання Комітету з питань правової політики під час якого був розглянутий проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень, реєстр. № 7033-д (друге читання).

Проєкт Закону розроблявся для запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень. Для досягнення цієї мети пропонувалося на законодавчому рівні відтермінувати загальний та повний доступ до окремих судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, а також обмежити оприлюднення окремої інформації в судових рішеннях.

Депутати пояснювали свою ініціативу тим, що окремі посадові особи, користуючись повним доступом до Реєстру, розголошували відомості досудового розслідування які стосувалися проведення обшуків та негласних слідчих (розшукових) дій.

З метою недопущення витоку інформації, тривалий час існує практика, коли за постановами слідчих органів Державне підприємство «Інформаційні судові системи» обмежує як загальний, так і повний доступ до електронних копій судових рішень у Реєстрі.

За інформацією Вищої ради правосуддя, Державним підприємством «Інформаційні судові системи» отримано до виконання 1790 постанов слідчих 3 органів щодо обмеження повного та загального доступу до електронних копій судових рішень у Реєстрі. На виконання зазначених постанов слідчих органів ДП «ІСС» обмежено повний та загальний доступ до 60080 електронних копій судових рішень, що містяться в Реєстрі.

Зазначена ситуація свідчить про існування реальної проблеми, коли окремі відомості досудового розслідування розголошуються або можуть розголошуватися особами, які мають повний доступ до Реєстру, що спонукає слідчі органи приймати постанови щодо обмеження повного та загального доступу до електронних копій судових рішень у Реєстрі.

У свою чергу завчасне попередження про обшук, про проведення негласних слідчих (розшукових) дій може призвести до знищення доказів у кримінальному провадженні.

Усунути зазначену проблему вирішили шляхом обмеження як загального, так і повного доступу до зазначених судових рішень.

Окрім того, чинна норма про оприлюднення в електронній формі ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях не раніше дня їх звернення до виконання фактично є непрацюючою, адже відсутні будь-які механізми, що забезпечували б інформування як суду, який виніс відповідну ухвалу, так і держателя Реєстру – Державну судову адміністрацію України, про виконання вищезазначених судових рішень.

На думку авторів проєкту, врегулювати зазначене питання можливо більш ефективним шляхом – поширивши обмеження щодо загального доступу на такий тип ухвал. Це забезпечить мету їх обмеження, а також контроль за таким обмеженням з боку держателя Реєстру.

Заборона на оприлюднення відомостей у текстах судових рішень, відкритих для загального доступу, не поширюється на оприлюднення відомостей щодо найменування військових частин, суб’єктів, які входять до складу оборонно-промислового комплексу України, стратегічних підприємств, критичної інфраструктури тощо.

Розголошення відповідної інформації не є обов’язковою підставою для проведення закритого судового засідання, на неї також не поширюється режим обмеженого доступу. У той же час, неконтрольоване розголошення відповідних даних у судових рішеннях в сучасних умовах може становити загрозу національній безпеці України. Тому вбачається доцільним обмежити розголошення у текстах судових рішень, відкритих для загального доступу, відповідних відомостей. Також слід зазначити про те, що інформація, яка стосується дислокації військових частин, місць несення військової служби є державною таємницею відповідно до Закон України «Про державну таємницю» та Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.

У той же час, інформація, яка потенційно може сприяти ідентифікації (у той чи інший спосіб) і встановленню таких відомостей, до державної таємниці безпосередньо не віднесена, а отже, відсутні й підстави для проведення закритого судового розгляду по тих справах, де така інформація може фігурувати. При цьому в кожному окремому випадку чітко визначити, чи можуть ті чи інші дані сприяти розголошенню відомостей, які становлять державну таємницю, на законодавчому рівні складно.

За таких обставин депутати вважають за доцільне під час воєнного стану надати суду право самостійно визначати, яка інформація не може опубліковуватися з мотивів безпеки, передбачивши загальні принципи якими суд має керуватися реалізуючи відповідні дискреційні повноваження.

З 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено правовий режим воєнного стану. Водночас, у таких умовах залишаються відкритими для загального доступу судові рішення у кримінальних провадженнях щодо осіб які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, а також проти встановленого порядку несення військової служби. У таких судових рішеннях здебільшого залишається відкритою інформація про посаду та місце роботи особи, що підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а також обставини вчинення кримінального правопорушення, що потенційно може становити загрозу національній безпеці України. Тому пропонується відтермінувати загальний доступ до судових рішень у кримінальних провадженнях щодо осіб які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні окремих кримінальних правопорушень (державна зрада, колабораційна діяльність тощо).

Первісною редакцією законопроєкту пропонувалося внести до Закону України «Про доступ до судових рішень» такі зміни:

1) Доступ (загальний та повний) до ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів, про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів, про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову у задоволенні клопотання про обшук житла чи іншого володіння особи, про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, про відмову у задоволенні клопотання про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальних провадженнях, забезпечується через один рік після внесення таких ухвал до Реєстру.

2) Обмежити публікацію у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, таких відомостей: найменування органів військового управління, з’єднань, військових частин, вищих навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій; найменування суб’єктів, які входять до складу оборонно-промислового комплексу України; адреси місць розташування та найменування об’єктів критичної інфраструктури; адреси місць розташування та найменування об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Такі відомості пропонується замінювати літерними або цифровими позначеннями;

3) Обмежити під час дії правового режиму воєнного стану на території України загальний доступ до судових рішень у кримінальних провадженнях щодо осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації або проти встановленого порядку несення військової служби. Загальний доступ до відповідних рішень запропоновано забезпечити через один рік після дня закінчення (скасування) воєнного стану;

4) На час дії воєнного стану, якщо судовий розгляд відбувався у відкритому судовому засіданні, але розголошення окремої інформації на переконання суду може зашкодити безпеці, надати суду право при направленні рішення до Реєстру визначити відповідну інформацію такою, що не підлягає розголошенню (опублікуванню).

Проте ГНЕУ розкритикувало законопроєкт та зазначило, що зі змісту законопроекту та супровідних документів до проекту неясно, протягом якого строку судове рішення повинно надійти з АСДС до Реєстру та чому пропонується визначити строк на оприлюднення судового рішення, яке вже внесене до Реєстру, саме тривалістю у три дні.

У разі прийняття запропонованих проєктом змін створюються підстави для «нерозголошення» в тексті судового рішення, наприклад, назви та адреси суду як об’єкту критичної інфраструктури, з чим ГНЕУ погодитися не може. Адже згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 372, п. 2 ч. 2 ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України та аналогічних норм інших процесуальних кодексів України у вступній частині ухвали, що викладається окремим документом, а також вироку зазначається назва та склад суду.

Крім того,  публічний характер судового розгляду гарантує сторонам у справі, що правосуддя не здійснюватиметься таємно, без публічного контролю; це також один із засобів підтримання довіри до судів. Водночас, це має наслідком безконтрольний витік усієї інформації, яка була озвучена в судовому засіданні. Відтак, постає питання доцільності визначати певну інформацію на розсуд суду такою, що не підлягає розголошенню (опублікуванню) на стадії направлення рішення до Реєстру, після того, як вона стала відома невизначеній кількості осіб внаслідок проведення відкритого судового засідання.

Аналогічні зауваження висловлювало також Головне юридичне управління апарату Верховної Ради.

Автор: Тарас Лученко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.