Сергій Головатий: Оновлення Цивільного кодексу передбачає відмову від російських юридичних термінів

Україна готується до одного з наймасштабніших оновлень приватного права за роки незалежності. Мова йде про проєкт рекодифікації Цивільного кодексу, який визвав хвилю обурення щодо деяких його положень.

Оновлення Цивільного кодексу, яке вже пройшло перше читання у Верховній Раді, позиціонується як повернення до європейських витоків та очищення від радянської спадщини. Новий кодекс має повернути автентичну юридичну термінологію, і йдеться не лише про мовні зміни, а й про переосмислення правових підходів, які десятиліттями розвивалися під впливом радянської правової доктрини.

Сергій Головатий — провідний український правник, член робочої групи з оновлення цивільного законодавства України, виступає за те, щоб новий український кодекс був написаний питомо українською правничою мовою, що дозволить остаточно відокремити вітчизняне право від російського впливу.

Процес створення незалежного українського цивільного законодавства розпочався ще у 1996 році. Тоді робоча група, яку очолював Сергій Головатий, орієнтувалася на Нідерландський цивільний кодекс — один із найсучасніших та найбільш уніфікованих у Європі. Концепція передбачала створення єдиного акта, що охоплював би сімейне право, міжнародне приватне право та загальні засади приватних відносин.

Однак політичні торги того часу призвели до фрагментації права. Комуністичні фракції у союзі з бізнес-групами з Донбасу розсипали єдиний проєкт. Тоді ж було виокремлено Сімейний кодекс, створено Господарський кодекс та міжнародне приватне право було винесене в окремий закон.

Сьогоднішня рекодифікація фактично повертає Україну до концепції 30-річної давнини: кодифікувати все, що стосується приватного життя фізичної та юридичної особи в одному акті.

Чому «правовий» — це росіянізм?

Одним із ключових завдань робочої групи є формування української правничої мови, вільної від радянських та російських нашарувань. Після проголошення незалежності юридична термінологія великою мірою залишалася запозиченою з Російської РСР або загальносоюзних основ.

Прикладом такої політики «зближення мов» є прикметник «правовий», який є калькою з російського «правовой». В українській мові до 1948 року (до нормативного словника, виданого у Москві) використовувалися терміни «правний» та «правничий».

Рекодифікація ставить за вимогу дотримання 10-ї статті Конституції та стандартів державної мови, надаючи перевагу питомим українським словам перед запозиченими.

Термін «доброзвичайності» проти «моральних засад»

Найбільш обговорюваною новацією оновленого Кодексу став термін «доброзвичайність» — український відповідник латинського юридичного терміна Boni Mores,.

В радянському праві цей термін був трансформований у «моральні засади суспільства». Проте, як зазначає Сергій Головатий, за цим формулюванням стояла «комуністична мораль» та «кодекс будівника комунізму», що абсолютно не відповідає суті європейського приватного права.

Чому «доброзвичайність»?

Це стовідсотковий відповідник латинського Boni Mores (добрі звичаї), зафіксований у словниках 1907 року (Канада), 1943 року (Лейпциг) та у словнику А. Кримського 1920-х років.

Українська мова не має слова «нрави» (як у російському «добрые нравы»), натомість має слово «звичаї».

Згідно з правилами термінотворення, одне слово «доброзвичайність» краще за два, оскільки воно точніше передає зміст національної ідентичності в праві.

Проблема «оцінних категорій» у суді

Критики нововведення стверджують, що «доброзвичайність» — це занадто оцінна категорія, яка може призвести до правової невизначеності. Проте Сергій Головатий наголошує, що вся юриспруденція побудована на оцінних поняттях:

• Справедливість та сумлінність (Bona Fides).
• Неправомірне збагачення.
• Правовладдя.

Суд і суддя існують саме для того, щоб на основі всіх чинників оцінити, чи була поведінка сторін доброчесною та доброзвичайною. Після ухвалення Кодексу це поняття має бути роз’яснене в університетських програмах та школах суддів, щоб замінити застарілу постсоветську «мораль» на універсальну категорію Boni Mores.

Оновлення Цивільного кодексу України — це акт утвердження української правничої ідентичності. Використання терміна «доброзвичайність» поруч із латинським оригіналом покаже всьому світу, що Україна має свою власну, багату правничу мову, яка відповідає загальноєвропейським стандартам.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.