Власникам майна більше не доведеться «відвойовувати» його у суді через помилку виконавця – законопроєкт

Помилки під час виконавчого провадження можуть дорого коштувати не лише боржникам, а й людям, які взагалі не мають жодного стосунку до боргу. На практиці трапляються ситуації, коли державний або приватний виконавець накладає арешт на майно, яке належить іншій особі. У такому разі власник фактично змушений проходити повноцінний судовий процес, доводячи очевидне – що арештоване майно належить саме йому, а не боржнику.

Саме цю проблему пропонує вирішити законопроєкт №15399 «Про внесення зміни до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» щодо деяких питань зняття арешту з майна», який 10 липня 2026 року зареєстрували у Верховній Раді. Документ уже передано на розгляд Комітету Верховної Ради з питань правової політики.

Чому проблема потребує законодавчих змін

Право приватної власності в Україні гарантується статтею 41 Конституції України. Основний Закон прямо передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а примусове обмеження цього права можливе лише у випадках і порядку, встановлених законом. Одним із таких обмежень є арешт майна у виконавчому провадженні.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна застосовується як захід забезпечення реального виконання рішення суду або іншого органу. Саме тому державний чи приватний виконавець має право накласти арешт на майно боржника вже після відкриття виконавчого провадження.

Однак на практиці не завжди арешт накладається виключно на майно боржника. Причинами можуть бути: помилки у державних реєстрах, недостатня перевірка належності майна, спільна сумісна власність подружжя, спадкові спори, накладення арешту на майно третьої особи через помилкову ідентифікацію. У таких випадках людина фактично змушена витрачати час і кошти, щоб довести, що її майно не повинно було потрапити під арешт.

Як зараз працює процедура

Частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» сьогодні передбачає: особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Саме ця норма, на думку авторів законопроєкту, і створює найбільшу проблему.

Фактично закон зобов’язує людину звертатися не просто із вимогою скасувати арешт, а подавати повноцінний позов про визнання права власності. При цьому в багатьох випадках право власності взагалі ніким не заперечується.

Помилка полягає лише в тому, що виконавець наклав арешт на чуже майно. Саме на це звертають увагу автори законопроєкту у пояснювальній записці. На їхню думку, чинна процедура створює для власників додаткові фінансові витрати та значно ускладнює захист їхніх прав.

Що саме пропонується змінити

Законопроєкт №15399 пропонує змінити лише одну норму – частину першу статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Однак ця зміна може суттєво вплинути на порядок судового захисту власників майна. Якщо сьогодні закон передбачає звернення до суду з позовом про визнання права власності та зняття арешту, то після ухвалення законопроєкту особа зможе звернутися лише із заявою про зняття арешту.

Крім того, законопроєкт визначає, що така заява розглядатиметься тим судом, який видав виконавчий документ, за правилами судового контролю за виконанням судових рішень. Фактично законодавець пропонує відмовитися від повноцінного позовного провадження у тих випадках, коли особа не оспорює чиєсь право власності, а лише просить усунути помилково накладений арешт.

Чим позов відрізняється від заяви

Позовне провадження передбачає повний судовий розгляд спору між сторонами. Позивач має сформулювати позовні вимоги, визначити відповідача, надати докази, сплатити судовий збір, пройти всі стадії розгляду справи та отримати рішення суду. Саме такий порядок сьогодні передбачає частина перша статті 59 Закону «Про виконавче провадження».

Водночас судовий контроль за виконанням судових рішень має іншу природу. Його метою є перевірка законності дій або бездіяльності державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення, а не вирішення цивільно-правового спору між сторонами. Саме тому автори законопроєкту вважають, що у випадку очевидної помилки виконавця проходження повноцінного позовного провадження є надмірним.

Чи означає законопроєкт, що позови більше не знадобляться

Попри очевидне прагнення спростити процедуру, законопроєкт навряд чи повністю замінить позовний спосіб захисту права власності. Річ у тому, що чинне цивільне законодавство розмежовує дві різні категорії спорів: спір про право власності та спір щодо законності дій державного або приватного виконавця.

Якщо між сторонами дійсно виник спір про те, кому належить майно, одного лише звернення із заявою може бути недостатньо. У такому випадку суду все одно доведеться встановлювати власника майна, досліджувати докази набуття права власності, договори, реєстраційні документи та інші обставини.

Натомість законопроєкт №15399 розрахований насамперед на іншу категорію ситуацій – коли право власності ніким не оспорюється, але арешт накладено помилково. Саме тоді, на думку його авторів, немає необхідності змушувати людину проходити повноцінне позовне провадження.

Які переваги може отримати власник майна

Законопроєкт №15399 не змінює підстав для накладення арешту на майно і не обмежує повноваження державних чи приватних виконавців. Якщо документ буде ухвалений, власникам майна більше не доведеться щоразу проходити повноцінне позовне провадження лише для того, щоб довести очевидне – що арешт накладено не на майно боржника. Натомість вони зможуть звернутися до суду із заявою про зняття арешту, яка розглядатиметься в межах судового контролю за виконанням судових рішень.

Разом із тим законопроєкт навряд чи повністю замінить позовний спосіб захисту. Якщо між сторонами виникне реальний спір щодо права власності на майно, суд, як і раніше, розглядатиме його в позовному провадженні із дослідженням усіх доказів. Таким чином, запропоновані зміни спрямовані не на перегляд механізму виконавчого провадження загалом, а на усунення зайвих процесуальних бар’єрів для добросовісних власників майна.

Чи стане нова процедура дійсно швидшою та ефективнішою, залежатиме від остаточної редакції закону та майбутньої практики його застосування судами.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.