Слідчого виправдали у справі про хабар у 4 тисячі гривень через брак доказів: Верховний Суд залишив рішення без змін

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду здійснив перегляд справи № 692/308/16-к щодо обвинувачення слідчого поліції в одержанні неправомірної вигоди, якого було виправдано ухвалою Черкаського апеляційного суду.

Обставини справи

За версією обвинувачення, слідчий районного відділу поліції на Черкащині під час розслідування кримінального провадження нібито висловив вимогу передати йому гроші за звільнення від кримінальної відповідальності. Як стверджує обвинувачення, поліцейський отримав 2 000 грн у службовому кабінеті, а згодом ще 2 000 грн — під час наступної зустрічі біля відділення поліції. Загальна сума неправомірної вигоди, за матеріалами справи, становила 4 000 грн, а дії правоохоронця кваліфікували за ч. 3 ст. 368 КК України.

Суд першої інстанції дійшов висновку та виправдав обвинуваченого, вказавши на недоведеність складу злочину. Апеляційний суд погодився з цим рішенням і залишив його без змін.

Не погоджуючись з такими рішеннями прокуратура подала касаційну скаргу. Касаційна скарга була обґрунтована тим, що апеляційний суд розглянув справу з порушеннями. Зокрема, прокурор зазначив, що в складі суду міг бути суддя, який раніше вже брав участь у цьому провадженні, а це, на його думку, суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Верховний суд підтвердив виправдувальний вирок

Суд також наголосив, що підстави для скасування судових рішень у касації визначені статтею 438 КПК України і пов’язані лише з істотними порушеннями процесуального закону або неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Такі порушення, як підкреслив Верховний Суд, повинні бути не формальними, а такими, що реально вплинули або могли вплинути на результат розгляду справи.

Також Суд звернув увагу на вимоги до судового рішення, передбачені статтею 370 КПК України. Воно має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухваленим із дотриманням процесуальних норм, на підставі всебічно з’ясованих обставин і з наведенням чітких мотивів. У частині апеляційного перегляду ці вимоги конкретизуються статтею 419 КПК України, яка зобов’язує суд надати відповіді на доводи апеляційної скарги та обґрунтувати своє рішення.

Верховний Суд зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції узгоджується з приписами ст. 373 КПК України, згідно з якими обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У цьому кримінальному провадженні висновок про те, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які в сукупності могли би підтвердити наявність у діях виправданого складу інкримінованого злочину, ґрунтується на доказах, які були предметом безпосереднього дослідження відповідно до вимог ст. 94 КПК України та у своїй сукупності отримали належну оцінку.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності вини обвинуваченого та допустимості підходу до оцінки доказів у справі.

Суд касаційної інстанції підтримав позицію, що окремі докази обвинувачення були отримані з істотними порушеннями вимог КПК України, зокрема у зв’язку з фактичним проведенням обшуку особи під виглядом огляду місця події без належних процесуальних підстав і судового контролю. Такі порушення обґрунтовано поставили під сумнів допустимість відповідних доказів.

Верховний Суд також визнав, що сукупність інших доказів не є достатньою для беззаперечного встановлення всіх елементів складу злочину за ч. 3 ст. 368 КК України, а отже висновок про недоведеність вини є таким, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Щодо доводів про незаконний склад апеляційного суду, Верховний Суд встановив, що участь судді, на якого посилався прокурор, не порушувала вимог частини 3 статті 76 КПК України. Попередня участь цього судді в іншому етапі провадження, яке не було скасоване касаційною інстанцією, не створює підстав для його відводу у новому апеляційному розгляді. Відтак склад суду визнано законним.

Не прийняв Верховний Суд і аргументи про неправильне застосування статті 416 КПК України, зазначивши, що апеляційний суд не виходив за межі своїх повноважень і не створював процесуальних заборон, на які посилався прокурор, а діяв у межах встановлених процесуальних умов нового розгляду.

Верховний Суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять даних про будь-які інші порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.

Раніше, «Судово-юридична газета», повідомляла, що колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду, розглянувши справу № 754/13191/16-к, дійшла висновку, що застосування поліцейським спеціального засобу примусу у межах повноважень, передбачених законом, не утворює складу злочину, передбаченого статтею 365 КК України, навіть якщо внаслідок таких дій особі було заподіяно тілесні ушкодження.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.