Верховний Суд зобов’язав поручителя сплатити понад 800 тисяч грн за прострочений кредит боржника
Касаційний цивільний суд Верховного Суду підтвердив можливість стягнення з поручителя не лише основного боргу за кредитом, а й додаткових сум за прострочення виконання судового рішення — 3% річних та інфляційних втрат. Таке рішення ухвалено у справі № 947/22870/24 за позовом банку до поручителя за кредитним договором, укладеним ще у 2007 році.
Згідно з матеріалів справи, у 2007 році банк надав позичальнику кредит у розмірі 110 тисяч доларів США, а для забезпечення виконання зобов’язань були укладені договори поруки.
У 2014 році на підставі рішення третейського суду з позичальника та поручителів солідарно стягнули понад 2,3 млн грн заборгованості. Однак рішення суду так і не було виконано.
У 2024 році банк звернувся до суду вже з новою вимогою — стягнути з поручителя 817 627,38 грн додаткових нарахувань, які утворилися через тривале невиконання рішення суду:
- 3% річних — 213 726,55 грн,
- інфляційні втрати — 603 900,83 грн.
Розрахунок охоплював період з 24 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік банку та дійшли висновку, що з поручителя підлягають стягненню 817,6 тис. грн додаткових нарахувань у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.
Суди виходили з того, що рішення про стягнення кредитного боргу, ухвалене раніше, так і не було виконане, а отже грошове зобов’язання продовжує існувати. При цьому вони наголосили, що сам факт ухвалення судового рішення не припиняє ані кредитного договору, ані договору поруки.
Оскільки борг залишався непогашеним, суди вважали правомірним застосування статті 625 ЦК України та нарахування відповідних сум за весь період прострочення. Доводи про пропуск позовної давності також були відхилені, оскільки строк звернення до суду, на думку судів, не сплив.
Представник поручителя подав касаційну скаргу, стверджуючи, що поручитель не має самостійного грошового зобов’язання перед банком, а тому до нього не можуть застосовуватися наслідки, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Також сторона захисту наполягала на пропуску позовної давності.
Рішення Верховного Суду
Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив із комплексної оцінки правової природи спірних правовідносин та характеру зобов’язань поручителя.
Суд касаційної інстанції підтвердив, що у цій справі йдеться про невиконання грошового зобов’язання, яке виникло з договору поруки та було додатково підтверджене судовим рішенням. Відтак таке зобов’язання має грошовий характер, а його невиконання тягне застосування статті 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає відповідальність боржника у вигляді інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання.
Верховний Суд окремо наголосив, що ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє ані основного зобов’язання, ані договору поруки. Зобов’язання продовжує існувати до моменту його фактичного виконання, а тому невиконання рішення суду розцінюється як триваюче порушення, яке породжує право кредитора на додаткові нарахування відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Також суд зазначив, що поручитель не звільняється від відповідальності за прострочення виконання, оскільки він відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, якщо інше не передбачено договором поруки. Саме тому на нього поширюються загальні наслідки порушення грошового зобов’язання.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування позовної давності. Було враховано, що правовідносини мають триваючий характер, а також те, що законодавчо встановлені особливі правила щодо обчислення строків у період дії карантину та воєнного стану, які продовжували або зупиняли перебіг позовної давності.
У підсумку Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з такими висновками та фактично спрямовані на переоцінку доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
