Море, репетитори і лікування: суд вирішив, за що має платити батько понад аліменти

Ірпінський міський суд Київської області розглянув справу № 367/11084/25 за позовом матері неповнолітньої дитини про стягнення аліментів та додаткових витрат, пов’язаних із лікуванням і утриманням доньки. Суду належало вирішити питання щодо розміру аліментів, а також визначити обсяг участі батька у покритті додаткових витрат, викликаних станом здоров’я дитини.

Обставини справи

Позивачка зазначала, що після розірвання шлюбу у 2017 році спільна неповнолітня донька проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. За її твердженням, батько добровільно надавав кошти на дитину у розмірі близько 4 тис. грн щомісячно, однак цих сум недостатньо для забезпечення належних умов життя та лікування дитини.

Мати зазначала, що донька страждає на алергічний риніт та має сенсибілізацію до берези й амброзії, у зв’язку з чим потребує проходження алергоспецифічної імунотерапії та регулярного медичного нагляду. За її даними, мінімальні щомісячні витрати на дитину становлять близько 10 тис. грн. У позові вона просила стягнути аліменти у розмірі 10 тис. грн щомісяця, а також зобов’язати батька компенсувати половину витрат на консультації лікарів, лікування, придбання ліків і щорічний відпочинок дитини. Крім того, під час розгляду справи представник позивачки зазначав, що дитина продовжує займатися англійською мовою, що також потребує додаткових витрат.

Відповідач заперечував проти заявленого розміру аліментів та просив визначити їх у сумі 6 тис. грн щомісяця. Він наголошував, що систематично надавав кошти на утримання доньки, переказував гроші на її особистий рахунок, оплачував окремі потреби дитини, брав участь у її вихованні, лікуванні та організації відпочинку. Також відповідач звертав увагу на те, що проходить військову службу, має іншу неповнолітню дитину, утримує батьків пенсійного віку та сам має низку захворювань, які потребують постійних витрат на лікування. Водночас він погоджувався брати участь у покритті фактично понесених додаткових витрат на лікування дитини.

Під час розгляду справи суд встановив, що дитина проживає разом із матір’ю, а батько добровільно надавав матеріальну допомогу, здійснював окремі платежі на користь дитини та брав участь у вирішенні питань, пов’язаних із її лікуванням. Разом із тим суд врахував, що дитина має підтверджені медичними документами захворювання, які потребують додаткових витрат, а також те, що відповідач є працездатною особою, отримує регулярний дохід і зобов’язаний брати участь у забезпеченні належних умов для розвитку дитини.

Висновки суду

Суд нагадав, що відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Розірвання шлюбу та окреме проживання батьків не впливають на обсяг їхніх прав та обов’язків щодо дитини.

При визначенні розміру аліментів суд врахував стан здоров’я та потреби дитини, її проживання разом із матір’ю, рівень доходів сторін, наявність у відповідача іншої дитини, обов’язок допомагати батькам пенсійного віку, а також наявні у нього захворювання, що потребують постійних витрат на лікування. Водночас суд зазначив, що доказів неможливості надавати матеріальну допомогу дитині відповідачем не подано.

Оцінюючи подані докази у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі 6 тис. грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аліменти підлягають стягненню з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Щодо додаткових витрат суд послався на статтю 185 Сімейного кодексу України та практику Верховного Суду, відповідно до яких обоє батьків зобов’язані брати участь у витратах, викликаних особливими обставинами, зокрема хворобою дитини. Суд встановив наявність підтверджених медичними документами витрат на лікування та зазначив, що відповідач фактично не заперечував необхідності їх компенсації. У зв’язку з цим суд постановив стягувати з батька 50% фактичних витрат на консультації лікарів, лікування та придбання ліків до досягнення дитиною повноліття.

Водночас у задоволенні вимог про компенсацію половини витрат на відпочинок і подорожі дитини суд відмовив. Суд зазначив, що надані докази стосуються, зокрема, закордонних поїздок, які були здійснені за самостійним рішенням матері. З огляду на значну вартість таких витрат суд дійшов висновку, що їх попереднє погодження з батьком було необхідною умовою для подальшого стягнення з нього частини понесених коштів.

За результатами розгляду справи суд також стягнув із відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 тис. грн та судовий збір на користь держави.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.