Повторне звільнення працівника: уточнення змін до КЗпП назвали дискусійним через практику Верховного Суду

У Верховній Раді на розгляді перебуває законопроєкт №15091, яким пропонується уточнити порядок повторного звільнення працівника за ініціативою роботодавця.

Законопроєктом пропонується доповнити статтю 40 КЗпП України положенням, відповідно до якого при повторному звільненні за пунктом 1 частини першої цієї статті роботодавець зобов’язаний заново вчинити всі дії, передбачені трудовим законодавством, які передують процедурі вивільнення працівника.

Водночас ініціатива вже отримала зауваження щодо її необхідності.

Процедура вже є обов’язковою

У Верховній Раді наголосили, що чинний Кодекс законів про працю вже містить вичерпне регулювання підстав і порядку звільнення. Наразі процедура є універсальною та застосовується незалежно від того, чи є звільнення первинним або повторним.

Відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України визначено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Згідно з чинною редакцією норми, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, може бути розірваний роботодавцем лише у випадках, прямо передбачених законом.

Серед таких підстав визначено, зокрема:

• зміни в організації виробництва і праці, включно з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи чи організації, а також скороченням чисельності або штату працівників;
• виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров’я, а також відмова або скасування допуску до державної таємниці, якщо це є необхідною умовою виконання роботи;
• систематичне невиконання працівником без поважних причин трудових обов’язків за умови застосування до нього раніше заходів дисциплінарного стягнення;
• прогул (у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
• нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (крім окремих випадків, передбачених законом), при цьому за працівниками, які втратили працездатність унаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, місце роботи зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
• поява на роботі в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;
• вчинення за місцем роботи викрадення майна роботодавця (включно з дрібним), встановленого вироком суду, що набрав законної сили, або постановою уповноваженого органу про накладення адміністративного стягнення.

Крім того, стаття 49-2 Кодексу законів про працю України встановлює порядок вивільнення працівників у випадках змін в організації виробництва і праці. Норма передбачає, що працівники мають бути персонально попереджені про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці.

Разом з попередженням про звільнення роботодавець повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві. Якщо такої роботи немає або працівник відмовляється від переведення, він може самостійно звернутися до служби зайнятості або шукати роботу самостійно.

Стосовно достатності та ефективності чинного  регулювання наведено позицію Верховного Суду у справі №761/40406/23 (постанова від 30 липня 2025 року), відповідно до якої у випадку поновлення працівника на роботі та подальшого повторного звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України роботодавець зобов’язаний дотриматися загального порядку вивільнення працівників у повному обсязі, зокрема здійснити нове персональне попередження, запропонувати наявну іншу роботу та виконати інші передбачені законом процедури.

Верховний Суд виходить із того, що чинне правове регулювання є достатнім і підлягає застосуванню у випадках повторного звільнення, а вимоги щодо процедури вивільнення мають однаково обов’язковий характер незалежно від того, чи відбувається звільнення вперше, чи після поновлення працівника на роботі.

Таким чином, чинне законодавство України встановлює єдиний і обов’язковий порядок вивільнення працівників у всіх випадках розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, включно зі скороченням штату. Цей порядок застосовується також і у випадках звільнення працівника після його поновлення на роботі за рішенням суду.

У зв’язку з цим запропоновані у законопроєкті положення у Верховній Раді як дискусійні, оскільки чинне трудове законодавство вже врегульовує порядок вивільнення працівників, зокрема у випадках змін в організації виробництва і праці, незалежно від того, чи йдеться про первинне чи повторне звільнення. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.