Журналіст може критикувати владу у Facebook — ЄСПЛ вказав, що це не є доказом тероризму та захищається свободою слова
Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Tuncer Çetinkaya v. Türkiye» (заява № 79795/17) від 16 червня 2026 року, у якій розглянув питання законності попереднього ув’язнення журналіста, підозрюваного у причетності до організації FETÖ/PDY та до спроби державного перевороту після подій 15 липня 2016 року в Туреччині.
Загалом справа порушує одну з найчутливіших проблем для демократичних суспільств — межу між боротьбою держави з тероризмом та захистом свободи слова.
Обставини справи
Заявник Тунджер Четінкая працював журналістом та тривалий час співпрацював із газетою «Zaman», яку турецька влада вважала основним медійним ресурсом мережі FETÖ/PDY. Після спроби державного перевороту 15 липня 2016 року щодо нього було розпочато кримінальне провадження.
Під час обшуку в помешканні журналіста правоохоронці вилучили книги Фетхуллаха Ґюлена, документи щодо рахунку в Bank Asya, рації та інші речі.
Прокуратура вважала, що заявник працював у медіа, пов’язаних із FETÖ/PDY, публікував матеріали зі схожою редакційною позицією, підтримував контакти з іншими журналістами, критикував дії влади щодо газети «Zaman», користувався рахунком у Bank Asya та відвідував США.
Слідство також враховувало дописи заявника у Facebook, опубліковані після призначення державного керуючого до газети «Zaman», зокрема повідомлення «Вільні медіа не можна змусити замовкнути», «Zaman не замовкне, навіть якщо замовкнуть усі» та «Вільна преса не мовчатиме».
Ухвалою від 26 липня 2016 року суд помістив заявника під варту за підозрою у членстві в терористичній організації та спробі повалення конституційного ладу. Надалі строк тримання під вартою неодноразово продовжувався.
Лише у квітні 2017 року до матеріалів справи було долучено відомості про нібито використання заявником месенджера ByLock, який турецька влада вважала одним із засобів комунікації учасників FETÖ/PDY. У 2018 році його засудили за членство в терористичній організації до семи років і шести місяців позбавлення волі.
У ЄСПЛ заявник стверджував, що на момент взяття під варту не існувало жодних об’єктивних доказів, які могли б підтвердити обґрунтовану підозру щодо вчинення ним інкримінованих злочинів.
Позиція ЄСПЛ
Суд насамперед наголосив, що під час оцінки законності первинного арешту необхідно враховувати лише ті докази, які існували на момент поміщення особи під варту.
ЄСПЛ зазначив, що використання месенджера ByLock не може братися до уваги для оцінки законності арешту від 26 липня 2016 року, оскільки відповідні відомості були долучені до матеріалів справи майже через вісім місяців після обрання запобіжного заходу.
Суд зазначив, що у межах розгляду скарги за статтею 5 § 1 (с) Конвенції Суд покликаний перевірити, чи ґрунтувалося поміщення заявника під варту на наявності обґрунтованої підозри, а не вирішувати питання про подальше збереження таких підстав для його тримання під вартою.
Оцінюючи діяльність заявника як журналіста, ЄСПЛ підкреслив, що сам по собі факт роботи в засобі масової інформації, який на момент подій діяв абсолютно законно, без урахування характеру публікацій та діяльності відповідної особи, не може прирівнюватися до членства в терористичній організації.
Щодо статті заявника про проблеми туристичної галузі Туреччини Суд дійшов висновку, що оскаржувана стаття лише відображала погляди заявника на питання, що становило суспільний інтерес. Вона містила виклад його думок щодо труднощів туристичного сектору та критику урядової політики на національному й міжнародному рівнях.
ЄСПЛ наголосив, що публікація не містила закликів до вчинення терористичних злочинів, виправдання насильства чи заохочення до повстання проти законної влади.
Суд також підкреслив, що факти, які ставилися заявнику у провину, належали до здійснення ним свободи вираження поглядів і свободи преси, гарантованих національним законодавством та Конвенцією.
Стосовно дописів у Facebook після призначення державного керуючого до газети «Zaman» Суд зазначив, що ці повідомлення містили критику законності та легітимності заходу, вжитого національною владою щодо призначення керуючого до газети Zaman.
При цьому повідомлення не містили ані підбурювання до вчинення терористичних злочинів, ані виправдання насильства, ані закликів до повстання проти законної влади.
ЄСПЛ також звернув увагу, що органи влади стверджували про наявність у заявника дописів на підтримку FETÖ/PDY та її лідера, однак не навели жодного конкретного повідомлення такого змісту ані в клопотанні про тримання під вартою, ані в судових рішеннях.
Оцінюючи інші обставини справи, Суд дійшов висновку, що наявність книг Фетхуллаха Ґюлена, рахунку в Bank Asya, поїздок до США, рацій чи професійних контактів із журналістами сама по собі не може свідчити про причетність особи до терористичної діяльності.
ЄСПЛ наголосив, що сам факт наявності рахунку в Bank Asya не може розглядатися як обставина, здатна переконати об’єктивного спостерігача в тому, що заявник обґрунтовано підозрювався у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Окремо ЄСПЛ відхилив посилання Туреччини на надзвичайний стан та відступ від окремих зобов’язань за Конвенцією за статтею 15. Суд наголосив, що навіть за таких умов влада повинна мати фактичні дані, які підтверджують обґрунтовану підозру щодо особи. Відсутність таких даних не може бути виправдана надзвичайним станом.
У підсумку ЄСПЛ констатував, що на момент поміщення заявника під варту не існувало жодної обґрунтованої підозри щодо вчинення ним злочинів членства в терористичній організації або спроби повалення конституційного ладу.
Порушення Конвенції
Суд розглянув скарги за статтею 5 § 1 (право на свободу та особисту недоторканність), статтею 5 § 3 (право на розгляд справи упродовж розумного строку або звільнення під час провадження) та статтею 10 Конвенції (свобода вираження поглядів).
Щодо статті 5 § 1 Конвенції ЄСПЛ встановив порушення, оскільки на момент арешту заявника не існувало обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочинів. Факти, на які посилалася влада, не досягали мінімального рівня переконливості, необхідного для позбавлення особи свободи.
Щодо статті 5 § 3 Конвенції Суд також встановив порушення. ЄСПЛ зазначив, що існування обґрунтованої підозри є обов’язковою умовою законного тримання особи під вартою. Оскільки такої підозри не існувало від самого початку, подальше тримання заявника під вартою також суперечило Конвенції.
Щодо статті 10 Конвенції Суд визнав, що арешт журналіста становив втручання у його свободу вираження поглядів. Оскільки саме позбавлення волі було незаконним з точки зору статті 5 Конвенції, таке втручання не могло вважатися «передбаченим законом». З цієї причини ЄСПЛ встановив порушення статті 10 Конвенції.
ЄСПЛ визнав порушення статей 5 § 1, 5 § 3 та 10 Конвенції у зв’язку з арештом і тривалим триманням під вартою журналіста без належних підстав.
Суд підтвердив, що журналістська діяльність, критика влади та участь у суспільних дискусіях не можуть самі по собі слугувати доказом причетності до терористичної діяльності. Для обмеження права на свободу необхідні конкретні та об’єктивні докази, а не припущення, засновані на реалізації свободи вираження поглядів.
Детальніше про ще одну важливу позицію ЄСПЛ щодо гарантій свободи преси читайте в матеріалі «Судово-юридичної газети», де Суд наголосив, що перед затриманням журналіста органи влади повинні належним чином зважувати інтереси громадського порядку та право на свободу преси.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
