Перед затриманням журналіста влада має зважати на свободу преси та інтереси громадського порядку – ЄСПЛ

У справі Tožičková v. the Czech Republic (№ 21512/23), рішення від 28 травня 2026 року, ЄСПЛ розглянув питання про те, чи відповідало статті 10 Конвенції затримання журналістки після її відмови виконати вимогу поліції залишити територію протестної акції, яку вона висвітлювала.

Справа стосується одного з найчутливіших аспектів свободи вираження поглядів — права журналістів висвітлювати події суспільного значення навіть у ситуаціях, коли правоохоронні органи вживають заходів для підтримання громадського порядку.

Обставини справи

Заявниця, професійна журналістка, 5 вересня 2020 року перебувала на екологічній акції протесту на території вугільної шахти. Вона мала видиме журналістське посвідчення та не брала участі в самій акції.

Під час заходу частина протестувальників залишила погоджений маршрут і проникла до зони видобутку шахти, яка була позначена як заборонена для доступу. Журналістка пішла за ними, щоб продовжити висвітлення подій.

Після цього поліція наказала протестувальникам залишити територію шахти. Коли вони відмовилися виконати вимогу, правоохоронці почали їх затримувати. Аналогічну вимогу залишити територію отримала і заявниця разом з іншими журналістами. Вона відмовилася її виконати, посилаючись на свій статус журналіста та суспільну необхідність контролю за діями поліції.

Поліцейські повідомили заявниці, що вона має або покинути місце події, або буде затримана. Після її відмови журналістку вивели за межі шахти, затримали приблизно на дві години та заборонили здійснювати відеозйомку протягом усього часу затримання.

Через два дні після події заявниця опублікувала статтю з фотографіями про перебіг протесту та дії поліції.

У подальшому вона оскаржила дії поліції в адміністративних судах. Національні суди дійшли висновку, що вимога залишити територію шахти була непропорційною щодо журналістки, однак визнали правомірним її затримання через невиконання цієї вимоги. Лише заборону здійснювати відеозапис під час затримання було визнано незаконною.

Позиція ЄСПЛ

ЄСПЛ насамперед нагадав загальні принципи захисту свободи преси.

Суд зазначив, що свобода вираження поглядів гарантується кожній особі, однак преса виконує особливу функцію «суспільного сторожового пса» (chien de garde public) у демократичному суспільстві. Засоби масової інформації відіграють вирішальну роль у забезпеченні права громадськості отримувати та поширювати інформацію й ідеї.

ЄСПЛ вказав, що журналісти не звільняються автоматично від обов’язку дотримуватися законів лише через свій професійний статус. Журналіст, який вчиняє правопорушення, не користується спеціальним імунітетом лише тому, що діяв під час виконання професійних обов’язків.

Водночас Суд наголосив, що будь-яке втручання у журналістську діяльність потребує особливо суворого контролю.

ЄСПЛ підкреслив, що журналісти повинні користуватися широким спектром гарантій, необхідних для виконання професійних функцій, включаючи захист процесу збору інформації, оскільки збір інформації є невід’ємною та захищеною складовою свободи преси.

Оцінюючи обставини конкретної справи, Суд вказав, що затримання заявниці мало той самий практичний і незворотний ефект, що й вимога залишити місце події, оскільки воно позбавило її можливості особисто спостерігати за подальшим розвитком подій, збирати інформацію та виконувати журналістську роботу.

ЄСПЛ зазначив, що медіа відіграють ключову роль у висвітленні того, як органи влади забезпечують громадський порядок під час протестів.

Суд вказав, що присутність журналістів забезпечує підзвітність державних органів за їхню поведінку щодо протестувальників та громадськості, зокрема щодо методів контролю, розгону демонстрацій та підтримання громадського порядку. Саме тому будь-які спроби усунути журналістів з місця проведення протесту мають піддаватися особливо ретельній перевірці.

ЄСПЛ підвердив, що заявниця мала намір збирати та поширювати інформацію про протест і про спосіб дій поліції під час його проведення, тобто про питання суспільного інтересу. У зв’язку з цим межі розсуду держави були звуженими.

Суд звернув увагу, що відповідно до національного законодавства затримання особи не було автоматичним наслідком невиконання поліцейської вимоги. Поліція мала дискреційні повноваження і була зобов’язана оцінити конкретні обставини справи, поведінку журналістки, її професійний статус та вплив можливих заходів на свободу вираження поглядів.

Проте матеріали справи не свідчили про проведення такої індивідуальної оцінки.

Особливу увагу Суд приділив підходу національних судів.

ЄСПЛ зазначив, що національні суди фактично виправдали затримання лише тим, що журналістка відмовилася виконати вимогу залишити територію шахти, хоча згодом самі ж визнали, що така вимога не повинна була бути адресована їй.

Суд вказав на відсутність належного балансу між метою забезпечення виконання цієї вимоги та підтримання громадського порядку, з одного боку, і особливою роллю журналістки та правом громадськості отримувати інформацію з питання суспільного інтересу — з іншого.

Суд також наголосив, що заявниця була чітко ідентифікована як журналістка, перебувала окремо від протестувальників, не брала участі в будь-яких порушеннях громадського порядку та не перешкоджала роботі поліції.

Крім того, для правоохоронців мало бути очевидним, що після завершення поліцейської операції журналістка залишила б територію шахти разом із протестувальниками, оскільки єдиною метою її перебування там було висвітлення подій та поведінки поліції.

На думку Суду, національні суди не навели достатніх підстав для виправдання затримання заявниці.

ЄСПЛ дійшов висновку, що затримання журналістки не відповідало нагальній суспільній потребі та не могло вважатися необхідним у демократичному суспільстві.

Суд особливо підкреслив, що основним наслідком цього заходу стало перешкоджання заявниці у здійсненні журналістської діяльності, інформуванні громадськості про питання суспільного інтересу та виконанні функції «суспільного сторожового пса» щодо дій поліції стосовно протестувальників.

ЄСПЛ одноголосно встановив порушення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд сформулював важливу правову позицію: навіть якщо журналіст відмовляється виконати вимогу поліції, державні органи та національні суди повинні здійснювати ретельний баланс між інтересами підтримання громадського порядку та свободою преси.

За відсутності такого балансу затримання журналіста, яке фактично унеможливлює висвітлення подій суспільного значення, становитиме непропорційне втручання у свободу вираження поглядів, гарантовану статтею 10 Конвенції.

Читайте додатково актуальну правову позицію ЄСПЛ щодо штрафу за образливі висловлювання на адресу посадовців у TikTok та меж свободи слова в соціальних мережах у матеріалі «Судово-юридичної газети».

Також рекомендуємо ознайомитися з оглядом актуальної практики ЄСПЛ за квітень, оприлюдненим Верховним Судом.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.