Ув’язненого перетворили на «нижчу касту» і змушували до принизливої праці — ЄСПЛ вказав на роль держави у цій справі
У справі Petrov v. Republic of Moldova Європейський суд з прав людини розглядав ситуацію ув’язненого, який у тюрмі опинився в так званій «нижчій касті» («парії»).
Через це він: зазнавав принижень, був змушений виконувати важку і принизливу роботу та піддавався соціальній сегрегації.
І головне — адміністрація про це знала, але нічого не зробила.
В результаті ЄСПЛ встановив, що держава не забезпечила належного захисту заявника від принизливого поводження, дискримінації та примусової праці, попри очевидність і відомість цих ризиків для органів влади».
Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Petrov v. Republic of Moldova» (№001-248848) стосується застосування статті 3 Конвенції у матеріальному аспекті, а також статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 3 щодо заборони дискримінації, пов'язаної зі статусом особи, і статті 4 § 2 Конвенції у частині заборони примусової праці. Суд досліджує позитивні зобов'язання держави щодо захисту особи, яка перебуває у вразливому становищі в умовах неформальної ієрархії серед ув'язнених, а також обов'язок забезпечити рівний захист прав у місцях позбавлення волі.
Факти справи
Заявник відбував покарання у місцях позбавлення волі в Республіці Молдова, де існувала усталена неформальна ієрархія серед ув'язнених. У межах цієї ієрархії заявник був віднесений до категорії так званих «парій», що визначало його нижчий статус серед інших ув'язнених. У зв'язку із цим заявник зазнавав систематичного принизливого поводження з боку інших ув'язнених, зокрема був ізольований від доступу до базових ресурсів, змушений виконувати принизливі та тяжкі роботи, а також піддавався соціальній сегрегації.
За твердженням заявника, такі умови утримання були відомі адміністрації установи виконання покарань, однак ефективних заходів для його захисту вжито не було. Водночас виконання заявником певних робіт відбувалося за мовчазної згоди або за участю адміністрації.
Заявник скаржився, що держава не забезпечила належного захисту від жорстокого та такого, що принижує гідність, поводження, а також допустила дискримінаційне ставлення та примусову працю у зв'язку з його становищем у неформальній ієрархії серед ув'язнених.
«6. Система «каст», яка існує у в'язницях Республіки Молдова, пов'язана з неформальною ієрархією серед ув'язнених і є спадщиною радянського періоду, що збереглася після здобуття незалежності Республікою Молдова (див. розділ 1.3 дослідження, згаданого у пункті 34 нижче). Подібні системи описані також у рішеннях ЄСПЛ у справах «S.P. та інші проти Росії» (№36463/11 та інші, §§ 5 – 10, 2 травня 2023 року) та «D проти Латвії» (№76680/17, § 6, 11 січня 2024 року). Вони ґрунтуються щонайменше на трьох «кастах»: групі на вершині неформальної ієрархії, середній касті, до якої належить більшість ув'язнених, та нижчій «касті», так званих «парій».
Оцінка Суду
47. Суд нагадує, що стаття 3 Конвенції забороняє нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження, і ця заборона має абсолютний характер. Держава зобов'язана забезпечити особам, які перебувають під її контролем, умови, сумісні з повагою до людської гідності.
48. Суд також підкреслює, що особи, позбавлені волі, перебувають у вразливому становищі, а тому на державу покладається позитивний обов'язок захищати їх не лише від дій державних агентів, але й від жорстокого поводження з боку інших ув'язнених.
49. У цій справі Суд встановив, що заявник був віднесений до категорії так званих «парій» у межах неформальної ієрархії серед ув'язнених, що зумовлювало його ізольоване становище, обмеження доступу до базових ресурсів та примушення до виконання принизливих робіт.
50. Суд зазначає, що така практика мала системний характер і була добре відома адміністрації пенітенціарних установ, а отже, органи влади не могли не усвідомлювати ризики, яким піддавався заявник.
51. Попри це держава не вжила належних та достатніх заходів для запобігання жорстокому поводженню та захисту заявника від дискримінаційних практик у межах неформальної ієрархії.
52. Суд доходить висновку, що сукупність умов тримання заявника виходила за межі неминучих страждань, пов'язаних із позбавленням волі, і становила таке, що принижує гідність, поводження.
Відповідно, мало місце порушення статті 3 Конвенції у її матеріальному аспекті.
54. Щодо статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 3 Суд нагадує, що дискримінація має місце тоді, коли особи у подібній ситуації зазнають різного ставлення без об'єктивного та розумного обґрунтування.
55. Суд підкреслює, що поняття «інша ситуація» охоплює також соціальний статус особи, зокрема її становище у неформальній ієрархії серед ув'язнених.
56. У цій справі заявник зазнав гіршого ставлення саме через його належність до категорії «парій», що проявлялося у сегрегації, обмеженні доступу до ресурсів та покладенні на нього принизливих обов'язків.
57. Суд зазначає, що держава була обізнана про дискримінаційний характер цієї системи, однак не вжила ефективних заходів для її усунення.
58. За таких обставин різниця у ставленні до заявника не мала об'єктивного та розумного обґрунтування.
59. Відповідно, мало місце порушення статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 3.
60. Щодо статті 4 § 2 Конвенції Суд нагадує, що забороняється примусова або обов'язкова праця, за винятком роботи, яка є звичайною складовою режиму тримання під вартою.
61. Суд встановив, що роботи, які виконував заявник, не були частиною звичайних обов'язків ув'язненого, а були нав'язані йому іншими ув'язненими у зв'язку з його статусом, за мовчазної згоди адміністрації.
62. Ці роботи супроводжувалися елементами фізичного та психологічного примусу і не можуть вважатися допустимими у розумінні Конвенції.
63. Суд доходить висновку, що держава не виконала свого позитивного обов'язку щодо захисту заявника від примусової праці.
64. Відповідно, мало місце порушення статті 4 § 2 Конвенції.
65. Таким чином, Суд встановив, що держава не забезпечила належного захисту заявника від принизливого поводження, дискримінації та примусової праці, попри очевидність і відомість цих ризиків для органів влади».
Висновки
Як наголосили у Комітеті НААУ з питань трудового права, рішення Європейського суду з прав людини має важливе значення для України у контексті забезпечення прав осіб, позбавлених волі, зокрема щодо обов'язку держави протидіяти неформальним ієрархіям у місцях несвободи.
«Суд чітко підтвердив, що держава несе відповідальність не лише за дії своїх органів, але й за ситуації, коли жорстоке або принизливе поводження здійснюється іншими ув'язненими, якщо органи влади знали або повинні були знати про такі ризики та не вжили належних заходів. Для України це означає необхідність системного контролю за умовами тримання та реальним становищем ув'язнених, а не лише формального дотримання стандартів.
Рішення також є важливим у частині застосування статті 14 Конвенції, оскільки Суд визнав, що дискримінація може ґрунтуватися на «іншій ознаці», зокрема на неформальному статусі особи. Це розширює підходи до розуміння дискримінації в українській практиці та може застосовуватися до випадків прихованих або інституційних форм нерівного ставлення.
Окреме значення має підхід Суду до примусової праці. Суд підтвердив, що роботи, які не є частиною законного режиму відбування покарання та супроводжуються примусом, становлять порушення Конвенції. Для України це означає необхідність чіткого розмежування між допустимою працею ув'язнених і примусовою працею, що виникає внаслідок неформальних практик.
Крім того, Суд звернув увагу на системний характер проблеми неформальних ієрархій у пенітенціарних установах. Це означає, що держави повинні вживати не лише індивідуальних, але й загальних заходів», - вказали у НААУ.
Таким чином, рішення формує для України чіткий стандарт: формальна відсутність порушень є недостатньою – держава зобов'язана активно виявляти та усувати системні практики, які призводять до принизливого поводження, дискримінації та примусової праці у місцях несвободи.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
