Велика Палата ВС вирішить, чи можна стягувати мільйонні борги за електроенергію на ТОТ
Після початку повномасштабної війни питання розрахунків на ринку електричної енергії в умовах окупації частини територій стало одним із найбільш проблемних для судової практики.
Ухвалою КГС ВС у справі № 916/1218/23 від 7 травня 2026 року суд дійшов висновку про наявність виключної правової проблеми щодо застосування законодавства про тимчасово окуповані території та передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Справа стосується не лише технічних аспектів комерційного обліку електроенергії, а й визначення моменту, з якого територія вважається тимчасово окупованою для цілей застосування спеціальних обмежень у сфері господарської діяльності. Окремо постало питання допустимості використання оціночних і невалідованих даних комерційного обліку для розрахунків між учасниками ринку електроенергії.
Обставини справи
У травні 2019 року АТ «Херсонобленерго» приєдналося до договору про врегулювання небалансів електричної енергії з НЕК «Укренерго». Договір був укладений шляхом приєднання відповідно до Закону «Про ринок електричної енергії» та Правил ринку.
Укренерго зазначало, що у період з другої декади червня 2022 року до першої декади березня 2023 року поставило Херсонобленерго електричну енергію на суму понад 345 млн грн та сформувало відповідні рахунки й акти купівлі-продажу електроенергії для врегулювання небалансів. У 2023 році компанія звернулася до суду з позовом про стягнення 364 216 507,23 грн, до складу яких входили основний борг, інфляційні втрати та 3% річних.
Водночас Херсонобленерго вказувало, що після окупації частини Херсонської області втратило доступ до документації, баз даних та приміщень. Компанія неодноразово повідомляла Укренерго про неможливість знімати фактичні покази засобів комерційного обліку та визначати фактичне надходження електроенергії в мережі на окупованій території.
Також товариство зазначало, що окупована частина Херсонської області була фактично від’єднана від об’єднаної енергетичної системи України, а тому обсяги електроенергії, враховані позивачем, не відповідають дійсності. Для виконання вимог НКРЕКП відповідач сформував окрему область комерційного обліку для окупованої території та просив Укренерго здійснювати окремий баланс електроенергії для окупованої й деокупованої частин області.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову, дійшовши висновку, що позивач не довів належними доказами фактичний обсяг поставленої електроенергії.
Укренерго у клопотанні про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду посилався на наявність виключної правової проблеми щодо застосування статей 3, 13, 13-1 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо моменту визначення території тимчасово окупованою та, відповідно, моменту поширення на неї визначених Законом обмежень.
Позиція Верховного Суду
Суд нагадав, що тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст.1 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Позовні вимоги у цій справі стосуються періодів поставки електричної енергії, як до моменту введення на території України правового режиму воєнного стану, так і після.
ВС вказав, що у справі постало питання можливості стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, враховуючи, що дані комерційного обліку частково були сформовані на тимчасово окупованій території Херсонської області.
Наявна виключна правова проблема щодо застосування статей 3, 13, 13-1 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо моменту визначення території тимчасово окупованою та початку застосування обмежень, визначених положеннями Закону.
Суд зазначив, що для застосування обмежень, передбачених статтею 13 Закону про ТОТ, необхідним є не лише факт визнання відповідної території тимчасово окупованою, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про поширення на неї обмежень, визначених цією статтею.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що дані комерційного обліку, сформовані на окупованій території, є такими, що не можуть пройти валідацію, отже, не є сертифікованими, а тому не можуть бути використані для розрахунків між суб’єктами ринку.
ВС також навів висновок апеляційної інстанції про те, що самі по собі рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, складені позивачем в односторонньому порядку, за відсутності інших доказів у справі, зокрема первинних документів щодо визначення обсягу та ціни небалансів, не можуть підтверджувати достовірність визначених у них даних.
Суд окремо звернув увагу на проблему визначення моменту, з якого територія вважається тимчасово окупованою.
Перше питання, яке постає при визначенні того, чи підлягають застосуванню відповідні обмеження, — як саме має бути визначена певна територія як тимчасово окупована в розумінні Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
ВС вказав, що Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не містить розмежування цих понять та критеріїв чіткого їх визначення.
Суд наголосив, що таке розмежування є ключовим при встановленні того, чи можуть бути застосовані встановлені у статтях 13, 13-1 цього Закону обмеження.
ВС також звернув увагу, що у випадку, якщо територія вважається тимчасово окупованою відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону — обмеження застосовуються в імперативному порядку, проте якщо території вважаються тимчасово окупованими відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону — обмеження лише можуть бути поширені на такі території.
Крім того, Суд підкреслив, що важливим є також момент початку дії відповідних обмежень: або з моменту, коли територія вважається тимчасово окупованою, або з моменту прийняття рішення відповідного органу.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність формування єдиного підходу щодо використання даних комерційного обліку, сформованих на тимчасово окупованих територіях, а також щодо моменту застосування спеціальних обмежень, передбачених законодавством про тимчасово окуповані території.
Справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, яка може мати визначальне значення для подальшої практики у спорах між учасниками ринку електричної енергії, пов’язаних із діяльністю на окупованих територіях під час воєнного стану.
Читайте також — якими будуть тарифи на електроенергію у 2026 році: пояснення уряду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

















