Апеляція не допомогла платнику уникнути 7 мільйонів податкових зобов’язань — деталі справи

Судом апеляційної інстанції у справі №2а-4556/10/1670 підтримано позицію контролюючого органу щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, яким визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 7 438 269 гривень та зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 048 950 гривень. Про це повідомляє податкова служба в Полтавській області. 

Так, контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за наслідками якої складено акт та встановлено порушення пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Під час розгляду справи, судом взято до уваги доводи контролюючого органу про те, що товариство на підставі договорів оренди для використання видобутку нафти та газу, тимчасово ввозило на митну територію України виробниче і технологічне обладнання. Зазначені операції не є придбанням товарів та послуг у розумінні підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже, сума ПДВ, сплачена при ввезенні обладнання, отриманого у користування, до податкового кредиту не відноситься.

Суд зазначив, що словосполучення «у тому числі при їх імпорті», вжите у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не є підставою для розширеного тлумачення положень цього підпункту у системному зв'язку з нормами підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 зазначеного Закону, оскільки таке уточнення стосується виключно операцій, які безпосередньо зазначені в абзаці 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (аналогічного висновку щодо застосування вищевказаних норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 24.05.2016 у справі № 2а-4556/10/1670).

Судом зроблено висновок, що приписи статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачають безумовне право на податковий кредит з податку на додану вартість у зв’язку з тим, що сума ПДВ сплачена при митному оформленні, а відтак вказують на те, що товар повинен бути придбаним або виготовленим. У даному випадку, обладнання позивачем не придбавалась і не виготовлялось.

Приписи статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» також не ставлять право на формування податкового кредиту в залежність від виду договору (оренда чи підряд) на підставі якого обладнання було ввезено, оскільки в будь-якому разі відсутній факт придбання (перехід права власності на обладнання) або виготовлення. Крім того, сам по собі факт, що ввезене обладнання використовувалось у подальшому в межах договорів підряду, не спростовує висновку податкового органу про порушення платником вимог податкового законодавства, з огляду на те, що договір підряду регулює виконання робіт,          а не правовий режим передачі майна. Передачу майна (обладнання) можливо здійснити лише за договорами купівлі-продажу або оренди (лізинг). 

Відтак, Другим апеляційним адміністративним судом від 26 лютого 2025 року у справі №2а-4556/10/1670 апеляційну скаргу товариства залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року – без змін. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.