Загиблого військовослужбовця визнали батьком дитини, попри відсутність ДНК-зразка — деталі справи

Рівненський апеляційний суд ухвалив рішення на користь жінки, яка домагалася встановлення батьківства загиблого військовослужбовця. Про це повідомляє пресслужба суду. 

Суд апеляційної інстанції переглянув апеляційну скаргу позивачки на рішення місцевого суду, який відмовив їй у встановленні батьківства. Оцінивши обставини справи та надані докази, судді дійшли висновку, що вимоги апеляційної скарги слід задовольнити.

Із матеріалів справи відомо, що позивачка перебувала у фактичних шлюбних стосунках із чоловіком, від якого у 2022 році в одній із країн Євросоюзу народила дитину.

У свідоцтві про народження вказала себе й батька дитини.

У 2023 році батько дитини загинув у Харківській області при виконанні бойового завдання.

З метою захисту спадкових прав сина та отримання пільг від держави для дитини, яка через війну втратила годувальника, позивачка й звернулася до суду з позовом про становлення факту батьківства.

Місцевий суд ухвалою призначив проведення судово-генетичної експертизи, однак вона не була проведена у зв’язку з відсутністю біологічного зразка покійного військовослужбовця, що й стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

В апеляційному суді позивачка надала висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження, яким встановлено, що ймовірність того, що мати нині покійного військовика на 99,98 відсотків є біологічною бабусею дитини.

Відповідачка не заперечувала факт батьківства сина у суді.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування статті 130 Сімейного кодексу України та вказано, що закон не визначає конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зазначив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v.RUSSIA, № 3451/05, параграф 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року). 

За таких обставин, оцінивши наданий позивачкою висновок експертизи у сукупності з іншими доказами, апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та визнання нині покійного військовослужбовця батьком їх дитини.

Ознайомитись з постановою Рівненського апеляційного суду у справі № 572/163/24 можна у ЄДРСР.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.