Арешт майна та грошових коштів відповідачів – Верховний Суд підтримав суд першої інстанції

Верховний Суд залишив у силі рішення суду першої інстанції, яке дозволяло накласти арешт на рухоме, нерухоме майно та грошові кошти відповідачів у межах суми позову. Суд визнав, що такий захід не є подвійним забезпеченням, оскільки грошові кошти є частиною майна, а його застосування є виправданим за наявності загрози невиконання судового рішення. Апеляційний суд, який вважав арешт надмірним, був визнаний таким, що порушив норми законодавства.

Суть справи

Позивачка звернулася до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, вимагаючи накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно відповідачів у межах заявленої суми позову. Суд першої інстанції задовольнив заяву, наклавши арешт на майно та рахунки відповідачів. Однак апеляційний суд скасував це рішення, аргументуючи, що одночасний арешт майна та коштів призводить до подвійного забезпечення позовних вимог, що суперечить принципу співмірності, передбаченому законом.

Позиції сторін

Позивачка наполягала на необхідності арешту майна та коштів, щоб запобігти можливим недобросовісним діям відповідачів, які могли б ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення. Суд першої інстанції підтримав її позицію, встановивши наявність спору та реальної загрози невиконання рішення. Апеляційний суд, навпаки, вважав, що одночасне накладення арешту на майно та кошти є надмірним і порушує вимоги закону щодо співмірності заходів забезпечення позову.

Правова основа

Верховний Суд послався на норми Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК). Згідно з частинами 1 і 2 ст. 149 ЦПК, суд може вжити заходи забезпечення позову, якщо їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення або захист прав позивача. Пункт 1 частини 1 ст. 150 ЦПК передбачає, що забезпечення позову може включати арешт майна та/або грошових коштів, що належать відповідачу. Крім того, відповідно до глави 13 Цивільного кодексу України, грошові кошти є різновидом майна, тому їх арешт разом із рухомим і нерухомим майном не є подвійним забезпеченням.

Мета забезпечення позову

Метою забезпечення позову є захист матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб гарантувати реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача. Верховний Суд підкреслив, що арешт майна та коштів у межах суми позову є співмірним заходом, який не створює надмірного забезпечення чи дисбалансу інтересів сторін.

Що вирішив суд

Касаційний цивільний суд (КЦС) Верховного Суду скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі ухвалу суду першої інстанції. Суд установив, що між сторонами існує спір, а також реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що накладення арешту на рухоме, нерухоме майно та грошові кошти відповідачів є законним і співмірним заходом, який забезпечить виконання рішення в разі задоволення позову. Процесуальний закон дозволяє застосовувати кілька видів забезпечення позову одночасно, якщо вони не перевищують меж позовних вимог.

Постанова Верховного Суду від 6 серпня 2025 року у справі № 759/22148/24 (провадження № 61-5613св25) підтвердила правомірність рішення суду першої інстанції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.