Поїхав додому замість служби — на Черкащині судили військового за втечу з частини

Черкаський районний суд призначив покарання військовому за самовільне залишення частини під час воєнного стану. Про це повідомили у суді.

Обставини справи

Обвинувачений  в квітні 2024 року, діючи з прямим умислом з мотивів тимчасово не виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від несення обов`язків військової служби, без поважних причин самовільно залишив територію тактичного поля військової та вирушив за місцем проживання в с. Гусакове, Звенигородського району Черкаської області, де проводив час на власний розсуд не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину за наявності реальної можливості для цього, поки в жовтні 2024 не був доставлений представниками Військової служби правопорядку до військової частини.

Обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнає. Зазначив, що через незадовільний стан свого здоров`я звертався до майора та подавав відповідні рапорти.

Оскільки жодних рішень з цього приводу ухвалено не було, весною 2024 року він сів на автобус та поїхав додому. Потім знаходився на домашньому лікуванні, на стаціонарному лікуванні не перебував. Зазначив, що у подальшому бажає проходити військову службу та розкаюється в тому, що залишив військову службу.

Позиція суду

Дії обвинуваченого суд кваліфікував за частиною 5 статті 407 КК України як самовільне залишення військової частини, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховав відношення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення,  ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; те що злочин був скоєний з прямим умислом, з метою тимчасово не виконувати обов`язки військової служби та тимчасово ухилитися від її проходження та відсутність військовослужбовця у розташуванні свого підрозділу під час воєнного стану у період війни за незалежність та існування України.

Незважаючи на визнання своєї провини суд встановив відсутність у обвинуваченого щирого каяття, який, хоча і зазначив, що визнає вину та розкаюється у скоєному, проте згідно його пояснень у судовому засіданні, належну критичну оцінку своїй протиправній поведінці він не зробив, не вбачається, що він щиро жалкує про вчинене та негативно оцінює злочин.

Крім того судом була врахована негативна характеристика за місцем проходження військової служби, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання та наявність непогашених судимостей.

Суд прийняв рішення про неможливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке заборонене в силу вимог Закону.

Суд, врахувавши всі обставини справи та норми закону, дійшов висновку, що для виправлення обвинуваченого і запобігання новим злочинам потрібне саме таке покарання — 5 років і 6 місяців ув’язнення.

Вирок поки що не набув чинності (справа №707/1912/25).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.