Верховний Суд підтвердив – ПДВ на товари та послуги обчислюється за датою отримання

Верховний Суд підтвердив, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари, послуги, необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, необхідно нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування визначеної в порядку, встановленому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, установлених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов'язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України потрібно встановити факт неоподатковуваного або негосподарського використання товарів чи послуг і необоротних активів.

Верховний Суд постановою у справі № 360/4169/21 залишив без задоволення касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області та залишив без змін рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року.

Обставини справи

ТОВ «ГРІН ЛОГІСТІК» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 липня 2021 року № 1341/12320703, № 1342/12320703 та від 15 липня 2021 року № 1398/12321805.

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.2, п.п. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 189.1 ст. 189, п. 201.10 ст. 201 ПК України та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень та квітень 2021 року.

Зокрема, податковий орган вважав, що:

• суми ПДВ за придбані 9 березня 2021 року транспортні засоби (автомобіль MAN TGS 28.440 та причіп WIELTON PS3) не можуть бути віднесені до податкового кредиту, оскільки основний договір купівлі-продажу та реєстрація відбулися лише 10 березня 2021 року;
• запчастини, гальмівна рідина та послуги з брендування авто, придбані у березні 2021 року, використані в операціях, не пов’язаних з господарською діяльністю платника податку.

Рішення судів попередніх інстанцій

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 22 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суди встановили, що:

• датою отримання товарів є дата видаткових накладних від 9 березня 2021 року, а не дата укладення основного договору чи реєстрації транспортних засобів;
• придбані транспортні засоби та запчастини використовувалися у господарській діяльності позивача, що підтверджується первинними документами;
• камеральна перевірка за квітень 2021 року неправомірно врахувала висновки документальної позапланової перевірки.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.

Суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

• З аналізу наведених норм податкового законодавства слідує, що норма пункту 187.1 статті 187 ПК України встановлює правило, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань з ПДВ у платника - постачальника товарів/послуг, визначеного за правилом «першої події». Така податкова накладна, у встановленому законом порядку зареєстрована в ЄРПН, є підставою для віднесення платником - покупцем товарів/послуг зазначених у ній сум податку до складу податкового кредиту;
• Вжитий пункті 187.1 статті 187 ПК України термін «відвантаження товару» розуміється не як факт виникнення права власності на товар, а як початок процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження (зберігання) у постачальника, або іншого оформленого у визначеному законом порядку передання майна. Аналогічно і передбачене пунктом 198.2 статті 198 ПК України поняття «отримання товарів/послуг» слід розглядати як початок процесу прийому та обліку товарів від постачальника. Обидві вказані операції передбачають, що факт їх вчинення має бути формалізовано у відповідному первинному документі, оформленому відповідно до вимог бухгалтерського обліку. Отже, для цілей податкового обліку податку на додану вартість підставою для формування податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ платниками податку є саме відповідні первинні документи, які засвідчують факт зміни в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі суб`єкта господарювання
• Видаткові накладні від 9 березня 2021 року є належним первинним документом, що підтверджує факт отримання транспортних засобів; податкова накладна, складена за цією датою та зареєстрована в ЄРПН, дає право на податковий кредит. Суд касаційної інстанції зауважує, що дата отримання товару/послуги покупцем може відрізнятись від дати відвантаження такого товару/послуги. Проте у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати, що позивач отримав транспортні засоби пізніше за 09 березня 2021 року. Отже, позивач на підставі указаних податкових накладних, але не пізніше дати отримання товару, правомірно відніс відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту.
• Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів. У постанові від 23 травня 2023 року (справа № 640/8449/20), на неврахування висновків якої посилається скаржник, Верховний Суд, аналізуючи наведені вище норми податкового законодавства, дійшов висновку, що правове регулювання, запроваджене підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. При цьому, слід зауважити, що не обов`язково період, у якому були віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту, та період, у якому за визначених Податковим кодексом України умов має здійснюватися нарахування грошових зобов`язань відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, мають співпадати. Відповідно, при перевірці правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді встановлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків;
• Щодо гальмівної рідини та послуг із брендування авто, стосовно яких скаржник зазначає, що вони не були використані для жодного із транспортних засобів станом на 31 березня 2021 року, суд касаційної інстанції зауважує, що абзац десятий пункту 198.5 статті 198 ПК України передбачає, що у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Така позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом (зокрема, але не виключно, постанови від 6 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17, від 26 вересня 2023 року у справі №    640/19859/21, від 18 березня 2024 року у справі № 120/2466/23). В Акті № 1292 відсутні відомості про те, що контролюючий орган висував до платника податків вимогу про проведення інвентаризації.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.