Межі впливу заходів забезпечення позову на права стягувача у виконавчому провадженні — постанова ГКС ВС

До суду звернулося ТОВ-1 із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви проти ТОВ-2 щодо визнання за ним права власності на арештоване майно та зняття з цього майна арешту. Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтував тим, що описане та арештоване майно може бути реалізоване в рамках виконавчого провадження щодо стягнення коштів з відповідача, що, на його думку позивача, порушить його майнові права, як особи, яка придбала право оренди на це майно за договором продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Тому в заяві забезпечення позову позивач просив зупинити продаж вказаних прав оренди у будь-якому виконавчому провадженні, де боржником є відповідач.

Суд першої інстанції ухвалою від 25.08.2025 у справі № 906/1112/25 задовольнив заяву про забезпечення позову.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, особа, яка не брала участі справі – ТОВ-3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, обґрунтовуючи тим, що оскаржувана ухвала порушує її права як стягувача у виконавчому провадженні у справі № 873/10/25, де боржником є відповідач.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.11.2025 закрив апеляційне провадження у справі за цією апеляційною скаргою. Зазначив, що оскаржувана ухвала про забезпечення позову, якою тимчасово зупинено продаж (реалізацію) майна боржника – прав оренди земельних ділянок, не позбавляє скаржника – ТОВ-3 статусу сторони у виконавчому провадженні, не скасовує і не зупиняє дії виконавчого документа, не обмежує його права на отримання присудженого майна або коштів за рахунок іншого майна боржника чи після припинення дії забезпечення позову, а відтак не створює таких юридичних наслідків як порушення прав чи законних інтересів стягувача у виконавчому провадженні.

Разом з тим, апеляційний суд зауважив, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову ніяким чином не перешкоджає приватному виконавцю проводити виконавчі дії у межах виконавчого провадження, а саме: вживати заходів, спрямованих на розшук іншого майна, що належить на праві власності боржнику, не зупиняє виконання судового рішення в іншій справі, а лише зупиняє продаж певного (не всього) майна боржника.

Верховний Суд  постановою від 19.01.2026 підтримав висновок Північно-західного апеляційного господарського суду, викладений в ухвалі від 05.11.2025 у вказаній справі. Виснував, що апеляційний суд встановив, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не стосується прав та обов’язків скаржника, не порушує його права, як стягувача у виконавчому провадженні, а отже обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку і правомірно закрив апеляційне провадження за його скаргою.

З повним текстом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.01.2026 у справі 906/1112/25 можна ознайомитися за посиланням.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.