Чи є законним відсторонення водія швидкої від роботи без збереження зарплати через непроходження ЛКК – позиція ВС

Верховний Суд опублікував позицію щодо правомірності відсторонення працівника від роботи без проходження лікарсько-консультативної комісії. Так, роботодавець має право відсторонити працівника від роботи без збереження заробітної плати, якщо працівник ухиляється від проходження призначеної лікарсько-консультативної комісії після погіршення стану здоров'я під час виконання трудових обов'язків, що обумовлено обов'язком роботодавця забезпечити безпечні умови праці.

Верховний Суд постановою від 4 лютого 2026 року у справі № 216/5482/24 (провадження № 61-4348св25) залишив без задоволення касаційну скаргу позивача та залишив без змін рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 3 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2025 року.

Обставини справи

Позивач перебуває в трудових відносинах з КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради з 10 листопада 1995 року на посаді водія 1 класу автотранспортних засобів виїзної бригади.

16 квітня 2024 року під час виконання трудових обов’язків у позивача стався нещасний випадок не пов’язаний з виробництвом, що призвів до погіршення стану здоров’я через загострення хронічного захворювання (спондилогенна торакалгія з стійким помірним больовим синдромом на тлі остеохондрозу, посттравматичної клиновидної деформації Т4 з грижею Шморля), що підтверджено випискою з медичної карти стаціонарного хворого від 26 квітня 2024 року № 2277 та актом розслідування нещасного випадку за формою Н-1/НП від 09 травня 2024 року.

20 червня 2024 року видано наказ № КР/93-к про відсторонення позивача від роботи з 2 липня 2024 року зі збереженням середньої заробітної плати для проходження лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) та видано відповідне направлення. Позивач ознайомлений під підпис.

Позивач не з’явився на засідання ЛКК.

15 липня 2024 року видано наказ № КР/112-к про відсторонення позивача від роботи без збереження середньої заробітної плати з 18 липня 2024 року до надання висновку ЛКК. Позивач ознайомлений під підпис.

Станом на 22 серпня 2024 року позивач не пройшов ЛКК.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання наказів незаконними та скасування їх, зобов’язання допустити до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу рішенням від 3 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2025 року, у задоволенні позову відмовив.

Суди встановили, що відсторонення позивача від роботи здійснено в межах повноважень роботодавця та у спосіб, передбачений законом, з метою недопущення потенційної загрози безпеці людей у зв’язку з погіршенням стану здоров’я водія виїзної бригади екстреної медичної допомоги.

Судові рішення мотивовано тим, що роботодавець видавав спірні накази про відсторонення позивача від роботи у зв’язку з погіршенням стану його здоров’я, яке виникло через загострення хронічного захворювання, під час виконання ним трудових обов’язків, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого. Оскільки станом на 22 серпня 2024 року позивач не пройшов лікарсько-консультативну комісію, яку повинен був пройти, то прийняте рішення відповідача про відсторонення позивача від роботи, у тому числі, без збереження заробітної плати, є його правомірним обов`язком. Зважаючи на відкриту демонстрацію позивачем свого небажання пройти медичний огляд, таке рішення і дії відповідача були цілком виправданими його обов’язком не допускати жодних порушень, що потенційно можуть негативно вплинути на безпеку людей. Зважаючи на те, що судами не встановлено порушення відповідачем права позивача на працю, то у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди позов також не підлягає задоволенню.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення — без змін.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 та Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17, від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18, від 01 березня 2023 року у справі № 607/20853/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Суд касаційної інстанції зазначив, що відсторонення працівника від роботи є тимчасовим призупиненням виконання ним трудових обов’язків за рішенням уповноважених органів з підстав, передбачених законодавством (ст. 46 КЗпП України), і не припиняє трудові відносини.

Відсторонення позивача від роботи здійснено на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 1, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону праці», п. 3.8 Наказу МОЗ № 246 від 21.05.2007, пп. 3.1, 3.2 розділу ІІІ Наказу МОЗ та МВС № 65/80 від 31.03.2013 з метою проведення позачергового медичного огляду (ЛКК) через погіршення стану здоров’я, підтверджене медичними документами.

Суд наголосив, що роботодавець зобов’язаний не допускати працівника до роботи у разі відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, а також у випадках, передбачених законодавством, включаючи нормативні акти, що регулюють діяльність водіїв транспортних засобів виїзної бригади екстреної медичної допомоги.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами постанов Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, є безпідставним, оскільки правові висновки судів попередніх інстанцій таким висновкам не суперечать.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про відсутність підстав для відсторонення через непроходження ЛКК визнані безпідставними, оскільки такі підстави прямо випливають із зазначених норм законодавства про охорону праці та медичні огляди водіїв.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Постанова набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.