Змінив замки після розлучення: суд у Кривому Розі зобов’язав власника квартири вселити колишню дружину та малолітнього сина

У Кривому Розі суд став на бік жінки, яку після розлучення чоловік фактично не пускав до спільної квартири. Власник житла змінив замки та, за словами позивачки, позбавив її і малолітнього сина можливості проживати у помешканні.

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким зобов’язав вселити колишню дружину та дитину до квартири. Суд наголосив: розірвання шлюбу саме по собі не означає втрату права користування житлом, а питання має вирішуватися з урахуванням балансу між правом власності та правом на житло.

Обставини справи №213/273/25

Позивачка звернулася до суду з вимогою вселити її та малолітнього сина до квартири в Кривому Розі. Подружжя перебувало у шлюбі з 2007 року, у 2018 році за договором купівлі-продажу було придбано спірну квартиру, право власності зареєстроване за чоловіком.

Шлюб між сторонами розірвано рішенням цього ж суду у листопаді 2024 року. До розірвання шлюбу позивачка разом із сином проживала у квартирі, була там зареєстрована та сплачувала комунальні послуги.

За твердженням позивачки, у вересні 2024 року відповідач змінив замки та фактично унеможливив їй і дитині користування житлом. Вона неодноразово зверталася до поліції, після чого разом із сином була змушена проживати у батьків.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що є власником квартири, не чинить перешкод дитині у користуванні житлом, а позивачка нібито добровільно залишила квартиру. Він також вказував, що у помешканні три кімнати, одна з яких призначена для дитини.

До участі у справі було залучено службу у справах дітей виконкому районної ради.

Правова оцінка суду

Суд проаналізував норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу УРСР, Закону «Про охорону дитинства», а також положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і статті 1 Першого протоколу до неї з урахуванням практики ЄСПЛ.

Суд наголосив, що право власності є непорушним, однак воно не є абсолютним і має реалізовуватися з дотриманням прав інших осіб. Водночас стаття 156 ЖК УРСР прямо передбачає: припинення сімейних відносин із власником квартири не позбавляє колишніх членів сім’ї права користування займаним приміщенням.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі №447/455/17, суд звернув увагу, що житлові правовідносини мають оцінюватися крізь призму норм ЦК України, а питання припинення права користування житлом колишнім членом сім’ї вирішується з урахуванням балансу інтересів сторін.

Суд встановив, що:

• квартира має три житлові кімнати, що дозволяє забезпечити окреме проживання сторін і дитини;
• дитина не втратила статусу члена сім’ї батька після розірвання шлюбу;
• доказів наявності у позивачки та малолітнього іншого житла не подано;
• відповідач зареєстрований за адресою батьків, доказів неможливості проживання там не надано.

Оцінюючи пропорційність втручання, суд дійшов висновку, що відмова у вселенні призвела б до непропорційного обмеження права на житло позивачки та дитини, тоді як право власності відповідача не зазнає надмірного обмеження з огляду на характеристики квартири та фактичні обставини.

Суд також підкреслив, що позбавлення особи можливості користуватися житлом можливе виключно на підставі закону і за рішенням суду, а зміна замків як спосіб усунення колишнього члена сім’ї від користування житлом не може замінювати встановлену законом процедуру вирішення житлового спору.

Рішення суду

Суд задовольнив позов у повному обсязі та постановив вселити позивачку і малолітнього сина до квартири.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.