Верховний Суд оприлюднив добірку рішень ЄСПЛ щодо дотримання державами стандартів Конвенції
Верховний Суд підготував огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими в листопаді 2025 року.
У цьому огляді, зокрема, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання Державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі Zvonar v. Ukraine йдеться про позбавлення заявника права власності на земельну ділянку в районі гірськолижного курорту Драгобрат. Землю було придбано в районної державної адміністрації, яка, як встановили суди, діяла з перевищенням повноважень. Національні суди встановили, що земельна ділянка мала рекреаційне призначення, а отже розпоряджатися нею міг виключно Кабінет Міністрів України. Договір купівлі-продажу та право власності заявника були визнані недійсними.
ЄСПЛ підтвердив, що вилучення майна становило втручання у право на мирне володіння майном, однак таке втручання було законним, здійснювалося в інтересах суспільства і мало легітимну мету – відновлення законності. Оцінивши, чи було дотримано справедливого балансу між інтересами суспільства та правами заявника, ЄСПЛ зазначив, що за загальним правилом вилучення майна без компенсації є непропорційним заходом, однак було важливим те, що заявник мав законодавчо закріплену можливість вимагати відшкодування сплачених коштів і збитків на підставі ст. 216 ЦК України (правові наслідки недійсності правочину) та ст. 661 ЦК України, був обізнаний про це, проте таким механізмом не скористався. ЄСПЛ констатував відсутність порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Справa KYRIAN v. the Czech Republic стосувалася скарги біологічного батька на відмову національних судів надати йому право на спілкування з дитиною та отримання інформації про неї. Дитина проживала із законними батьками, а суди, спираючись на висновки психологів, встановили, що контакти із заявником за наявності гострого конфлікту між дорослими не відповідають найкращим інтересам дитини і можуть завдати їй шкоди.
ЄСПЛ переконався, що національні суди конкретно розглянули право заявника на інформацію щодо свого біологічного сина і надали значення як питанню про те, чи вплине зобов'язання надати йому такі відомості на право законних батьків мати повагу до їхнього сімейного життя, так і найкращим інтересам дитини, та вважав, що суди справедливо збалансували суперечливі інтереси. До того ж було встановлено, що заявник таки отримав інформацію про дитину через посередництво матері.
Отже, національні органи дійшли висновку про відсутність підстав зобов’язувати законних батьків надавати заявнику інформацію про дитину. Водночас процедура ухвалення рішення передбачала належний розгляд його інтересів відповідно до вимог статті 8 Конвенції, у зв’язку з чим порушення цього положення встановлено не було.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
