Чи достатньо проживання малолітньої дитини з батьком для відстрочки від мобілізації – рішення суду

П’ятий апеляційний адміністративний суд розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2024 року у справі № 400/7926/24 щодо наданні відстрочки від призову батьку, який самостійно проживає з малолітньою дитиною.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з вимогами визнати протиправною та скасувати відмову комісії у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлену протокольним рішенням від 16 серпня 2024 року № 19, а також зобов’язати відповідний орган прийняти рішення про надання такої відстрочки на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як чоловіку, який самостійно виховує та утримує дитину віком до 18 років.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач самостійно виховує малолітню доньку. Комісія відмовила у наданні відстрочки через відсутність рішення суду про позбавлення матері дитини батьківських прав.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 5 грудня 2024 року відмовив у задоволенні адміністративного позову, вказавши, що позивач не має права на відстрочку відповідно до пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач стверджував, що самостійно виховує малолітню доньку, а тому має право на відстрочку.

Рішення апеляційного суду

Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Суд апеляційної інстанції встановив, що дитина народилася у позивача та його колишньої дружини (матері дитини). Рішенням виконавчого комітету Баштанської міської ради від 26 жовтня 2023 року № 326 місцем проживання малолітньої дитини визначено місце проживання біля батька. Також складено акт про спільне проживання батька з донькою без матері. Позивач звертався до Корабельного районного суду міста Миколаєва з позовом про позбавлення матері дитини батьківських прав, проте рішення суду за наслідками розгляду такого позову на момент розгляду справи не прийнято.

15 серпня 2024 року позивач звернувся із заявою про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду йому направлено повідомлення від 18 серпня 2024 року № 5/9352,  у якому зазначено про ухвалення рішення щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки відсутнє рішення суду про позбавлення батьківських прав матері.

Апеляційний суд проаналізував положення пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Суд дійшов висновку, що підставою для отримання відстрочки є сукупність двох обов’язкових умов: наявність дитини віком до 18 років та позбавлення батьківських прав другого з батьків (або інші передбачені законом обставини, зокрема самостійне виховання за рішенням суду).

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження позбавлення матері дитини батьківських прав. Сам факт звернення до суду з відповідним позовом не свідчить про позбавлення батьківських прав. Докази спільного проживання дитини з батьком без матері також не відповідають приписам пункту 4 частини першої статті 23 зазначеного Закону і не є самостійною підставою для надання відстрочки.

Апеляційний суд визнав висновок суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2024 року залишено без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.