Жінці зі стажем понад 40 років відмовили у достроковій пенсії через сумніви щодо документів з окупованої території
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу № 400/7055/25 за позовом громадянки до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо оскарження рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком. Позивачка просила визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду від 2 січня 2025 року, а також зобов’язати орган ПФУ повторно розглянути її заяву про призначення пенсії.
Суть справи
Позивачка звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду із заявою про призначення дострокової пенсії за віком 27 грудня 2024 року. Вона посилалася на положення пункту 6 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які передбачають право на дострокову пенсію для осіб, звільнених у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, за умови реєстрації у службі зайнятості та відсутності підходящої роботи.
Рішенням Головного управління ПФУ в Миколаївській області від 2 січня 2025 року їй було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком. Пенсійний фонд зазначив, що заявниця не набула статусу особи, передбаченого пунктом 6 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV.
При цьому відповідач визнав, що страховий стаж позивачки становить 40 років 0 місяців 24 дні, а її вік на момент звернення складав 59 років 4 місяці, тобто менш ніж за півтора року до досягнення пенсійного віку.
Підставами для відмови Пенсійний фонд визначив неможливість врахування довідки Лисичанського міського центру зайнятості про перебування на обліку з 13 серпня по 1 жовтня 2024 року через відсутність, на думку органу ПФУ, підстав для її видачі та відомостей по БСВ у реєстрі застрахованих осіб. Також відповідач послався на те, що клопотання про достроковий вихід на пенсію було оформлене на бланку Лисичанського міського центру зайнятості із зазначенням адреси на тимчасово окупованій території, а адреси центру зайнятості у різних документах не співпадали. Окремо Пенсійний фонд зазначив, що довідка внутрішньо переміщеної особи не містила повної інформації про населений пункт фактичного проживання.
Позивачка вказувала, що наведені підстави є необґрунтованими та не передбачені законом як підстави для відмови у призначенні пенсії. Вона наголошувала, що рішення Пенсійного фонду містить посилання на обставини, які не мають відношення до процедури розгляду заяви про призначення пенсії.
Позиція та висновки суду
Суд зазначив, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV право на дострокову пенсію за віком мають особи, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи роботодавця у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, якщо на день звільнення їм залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, за умови реєстрації у державній службі зайнятості та відсутності підходящої роботи.
Суд також навів положення статті 49 Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до яких право на дострокову пенсію мають особи, які зареєструвалися у службі зайнятості протягом 30 календарних днів з дати звільнення та яким протягом семи календарних днів не було запропоновано підходящої роботи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачка відповідала віковим та страховим вимогам закону, оскільки на момент звернення їй було 59 років 4 місяці, а страховий стаж становив понад 40 років.
Щодо доводів Пенсійного фонду про неможливість врахування довідки Лисичанського міського центру зайнятості через відсутність відомостей по БСВ, суд зазначив, що відповідно до витягу з Реєстру застрахованих осіб від 16 жовтня 2024 року такі відомості були наявні.
Стосовно довідки внутрішньо переміщеної особи суд зауважив, що відповідач не надав доказів подання цього документа разом із заявою та не обґрунтував, чому його подання є обов’язковим відповідно до переліку документів, необхідних для призначення пенсії за віком.
Також суд відхилив доводи Пенсійного фонду щодо невідповідності адрес у документах Лисичанського міського центру зайнятості. Суд наголосив, що витребування та перевірка додаткових документів є правом пенсійного органу, а неможливість скористатися таким правом не може бути підставою для обмеження права особи на соціальний захист та пенсійне забезпечення.
Суд звернув увагу, що сам відповідач у спірному рішенні підтвердив відповідність позивачки критеріям щодо віку та страхового стажу. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відмови у призначенні дострокової пенсії за віком.
Крім того, суд нагадав, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб’єкта владних повноважень покладається обов’язок доведення правомірності свого рішення. Водночас відповідач не довів правомірності відмови у призначенні пенсії.
У результаті суд повністю задовольнив позов, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ПФУ в Миколаївській області про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком, а також зобов’язав Пенсійний фонд повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням висновків суду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
