Чоловіка затримали у ЦНАП та мобілізували попри чинну відстрочку через батька з інвалідністю — рішення апеляційного суду
Сьомий апеляційний адміністративний суд розглянув апеляційну скаргу Української військово-медичної академії у справі № 600/5412/25-а щодо оскарження мобілізації військовозобов’язаного, який мав чинну відстрочку від призову під час мобілізації. Спір стосувався законності наказу про мобілізацію та подальшого зарахування особи до списків особового складу Української військово-медичної академії.
Колегія суддів також перевірила доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції процесуальних прав відповідача, якого було залучено до участі у справі без надання можливості подати відзив та реалізувати право на захист.
Обставини справи
Позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправними та скасувати наказ територіального центру комплектування про мобілізацію та направлення для проходження військової служби, а також наказ Української військово-медичної академії про зарахування його до списків особового складу.
Судом було встановлено, що позивачу на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» була надана відстрочка від призову під час мобілізації як особі, яка має батька з інвалідністю ІІ групи. Строк дії відстрочки був визначений до 5 листопада 2025 року.
Матеріалами справи підтверджувалося, що батько позивача є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує стороннього догляду та перебуває на пенсійному забезпеченні у зв’язку з інвалідністю. Також було встановлено, що позивач та його батько зареєстровані за однією адресою.
30 жовтня 2025 року позивач прибув до Центру надання адміністративних послуг для продовження строку дії відстрочки, однак був затриманий працівниками поліції та доставлений до територіального центру комплектування, де того ж дня щодо нього було оформлено наказ про мобілізацію та направлення для проходження служби до Української військово-медичної академії.
Надалі наказом начальника Української військово-медичної академії позивача було зараховано до списків особового складу та призначено на посаду курсанта.
Чернівецький окружний адміністративний суд частково задовольнив позов, визнавши протиправними та скасувавши наказ про мобілізацію і наказ про зарахування до списків особового складу.
Не погодившись із таким рішенням, Українська військово-медична академія подала апеляційну скаргу. В апеляції зазначалося, що академія не отримувала позовної заяви та не мала можливості подати відзив і надати свої заперечення. Також скаржник вказував, що суд першої інстанції залучив академію до участі у справі як співвідповідача та в той самий день ухвалив рішення по суті спору без надання часу для реалізації процесуальних прав.
Правові висновки суду
Апеляційний суд зазначив, що статтею 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації.
Колегія суддів звернула увагу, що відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації не підлягають особи, які мають одного із батьків з інвалідністю І або ІІ групи за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати.
Суд наголосив, що наявність чинної відстрочки від мобілізації створює для військовозобов’язаного своєрідний імунітет від призову протягом строку дії такої відстрочки.
Колегія суддів встановила, що на момент мобілізації позивач мав чинну відстрочку, строк якої не закінчився, а тому територіальний центр комплектування мобілізував його всупереч вимогам пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII.
Суд також підкреслив, що саме районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до Положення №154 та Порядку №1487 зобов’язані перевіряти наявність відстрочки та підстав для її надання.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність наказу про мобілізацію та направлення позивача для проходження військової служби.
Оцінюючи законність наказу Української військово-медичної академії про зарахування позивача до списків особового складу, суд зазначив, що цей наказ був похідним від незаконного рішення про мобілізацію.
Колегія суддів підтримала висновок суду першої інстанції щодо застосування доктрини «плодів отруйного дерева», відповідно до якої неправомірні дії не можуть породжувати правомірні наслідки. Суд навів практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справах «Gäfgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та «Яременко проти України».
Разом із тим апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Колегія суддів встановила, що Українська військово-медична академія була формально залучена до участі у справі як відповідач, однак фактично була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, оскільки не отримала позовної заяви та не мала можливості підготувати і подати відзив.
Апеляційний суд зазначив, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення, якщо суд ухвалив рішення про права та обов’язки особи, яка не була належним чином залучена до участі у справі.
У результаті апеляційну скаргу було задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду скасовано з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.
Суд визнав протиправним та скасував наказ про мобілізацію позивача та направлення його до Української військово-медичної академії, а також скасував наказ про зарахування до списків особового складу. В іншій частині позову суд відмовив.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
