Верховний Суд роз’яснив порядок часткового та повного зупинення виконавчих дій у справі Укренерго
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зупинення вчинення виконавчих дій. Товариство просило визнати оскаржувану постанову неправомірною та скасувати її. Обґрунтовував вимогу тим, що державний виконавець повністю зупинив стягнення за судовим наказом, хоча обмеження НКРЕКП стосувалися лише частини суми, наслідком такого зупинення стала втрата можливості повернути значні кошти.
Спір виник через різне тлумачення пункту 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», норма якого обмежує стягнення інфляційних втрат та 3% річних за грошовими зобов'язаннями суб'єктів господарювання, що виникли у період з 24.02.2022 по 01.09.2024 року (період воєнного стану). Закон не містить прямого механізму «часткового» зупинення виконавчих дій, відповідно, якщо судове рішення містило вимоги про стягнення нарахувань за вказаний воєнний період, виконавці зупиняли провадження в цілому, незалежно від того, яку частку від загального боргу становили ці суми. Саме такою позицією керувався державний виконавець, зупинивши стягнення усієї суми заборгованості оскаржуваною постановою, хоча на офіційному сайті НКРЕКП було оприлюднено інформацію лише щодо частини задоволених вимог (відсотки та інфляційні втрати).
Верховний Суд розмежував поняття «зупинення виконавчого провадження в цілому» (яке регламентується ст. 38 Закону) та «зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання». При цьому, застосував судову практику щодо можливості відділення виконавцем у виконавчому провадженні сум заборгованості, стосовно стягнення яких наявні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій, та інших сум, які підлягають стягненню, зокрема, сум судових витрат (постанови Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 922/2133/16 та від 12.01.2026 у справі № 927/221/25). У такому випадку державним виконавцем не здійснюється самостійна оцінка того, на яку частину стягнення сум індексу інфляції та 3 % річних за грошовими зобов`язаннями у виконавчому провадженні поширюється пункт 10-5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", адже вказані суми вже визначені НКРЕКП, є загальнодоступними та містяться на офіційному сайті НКРЕКП у Додатку №1 "Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (у зв'язку з простроченням оплати ТОВ "Волиньелектрозбут" за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 №0136-02024 за липень-серпень 2024 року)".
Також Верховний Суд наголосив, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно вказує на те, що невиконання органами державної влади судового рішення протягом тривалого часу позбавляє положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) їх ефективності, у зв'язку з чим констатує у таких випадках порушення статті 6 Конвенції (рішення від 29 червня 2004 року у справі “Войтенко проти України”, №18966/02, рішення від 4 жовтня 2005 року у справі "Головін проти України", №3216/02 та ін.).
З повним текстом постанови Касаційного господарського суду від 19.05.2026 у справі № 903/397/25 можна ознайомитися за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
