Конфлікт між батьками не може позбавляти дитину права на спілкування з батьком — Верховний Суд
Після розірвання шлюбу конфлікти між батьками нерідко переходять у площину спорів про дитину — зокрема щодо спілкування, виховання та участі у її житті. У таких ситуаціях суди змушені шукати баланс між правом кожного з батьків на контакт із дитиною та необхідністю забезпечити для неї стабільне й безпечне середовище, не допускаючи, щоб особистий конфлікт дорослих впливав на права самої дитини.
У справі № 639/3386/24 від 20 травня 2026 року КЦС ВС розглянув питання щодо встановлення порядку спілкування батька з дитиною, врахування думки малолітньої дитини та меж втручання суду у сімейні відносини.
Верховний Суд у цій постанові окремо звернув увагу на неприпустимість формального підходу у таких спорах та наголосив, що сам конфлікт між батьками не може автоматично призводити до руйнування зв’язку дитини з одним із них.
Обставини справи
Батько дитини звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні із сином та визначення способу участі у його вихованні. Він зазначав, що після розірвання шлюбу між сторонами виник конфлікт щодо його участі у житті дитини, а мати створювала перешкоди у спілкуванні із сином.
Позивач вказував, що намагався підтримувати контакт із дитиною та брати участь у її вихованні, однак сторони не могли дійти згоди щодо порядку такого спілкування.
Мати дитини подала зустрічний позов про визначення місця проживання дитини разом із нею. Вона зазначала, що після розірвання шлюбу дитина проживає з матір’ю, а між батьками відсутня домовленість щодо місця проживання сина та порядку його виховання.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов батька та визначив порядок його спілкування із сином, встановивши перші зустрічі у присутності матері. У зустрічному позові про визначення місця проживання дитини суд відмовив, зазначивши, що реального спору між батьками з цього питання немає, оскільки дитина і так проживає з матір’ю.
Апеляційний суд змінив порядок побачень, виключивши умову про присутність матері під час зустрічей батька з дитиною та конкретизувавши порядок телефонного спілкування. Також апеляційний суд погодився з висновком про відсутність спору щодо місця проживання дитини.
Представник матері подав касаційну скаргу, в якій, зокрема, наполягав, що суд апеляційної інстанції неправильно врахував думку дитини та безпідставно визначив побачення батька з дитиною без попереднього з’ясування її бажання на такі зустрічі.
Позиція Верховного Суду
ВС вказав, що у справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини.
Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, зокрема її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Суд окремо наголосив, що сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.
Верховний Суд наголошує на тому, що у статті 18 Конвенції визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Суд підкреслив: «Тобто у дитини є право, а не обов’язок на підтримання регулярних особистих стосунків і прямих контактів з тим з батьків, який проживає окремо».
Судами встановлено, що між сторонами склались неприязні стосунки та під час зустрічей батька з сином за участю матері між ними виникають сварки у присутності дитини, що може негативно впливати на психологічний та емоційний стан дитини.
Також Суд зазначив, що відомостей про те, що дитина емоційно не сприймає батька та доказів негативного впливу батька на сина матеріали справи не містять, а присутність обох сторін під час зустрічей батька з сином не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі.
Тому Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що буде доцільним змінити порядок побачень батька із сином, врахувавши інтереси дитини, зокрема необхідність дотримання звичного способу життя дитини, урахування її віку, режиму навчання та відпочинку, принципу рівності батьків у праві на спілкування та участь у вихованні дитини, а також відсутність обставин, які б перешкоджали спілкуванню батька із сином.
Визначення саме такого способу участі у спілкуванні та вихованні дитини відповідатиме її якнайкращим інтересам, віковим потребам, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов'язку, буде достатнім для забезпечення його участі у вихованні сина.
Разом з тим КЦС ВС не погодився з висновком апеляційного суду, зазначеним у мотивувальній частині його постанови, про те, що встановлення побачень батька з малолітньою дитиною проводиться без попереднього бажання дитини на зустріч. Такого висновку немає у резолютивній частині постанови апеляційного суду і він є зайвим, так як, у разі необхідності, судове рішення виконується у примусовому порядку відповідно до висновку, зазначеного у резолютивній частині судового рішення. Більше того, дитина не може бути примушена до вчинення певних дій поза її волею.
Також Верховний Суд переглянув висновки судів попередніх інстанцій щодо зустрічного позову про визначення місця проживання дитини та дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення. КЦС ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій у цій частині й ухвалив нове рішення, яким визначив місце проживання малолітньої дитини разом із матір’ю за її місцем проживання.
Таким чином, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу представника матері: залишив без змін встановлений порядок спілкування батька з дитиною без обов’язкової присутності матері, водночас виключив із мотивувальної частини постанови апеляційного суду висновок про побачення «без попереднього бажання дитини на зустріч» та наголосив, що дитина не може бути примушена до дій поза її волею.
Справа ще раз підтверджує, що у сімейних спорах ключовим критерієм залишається найкраще забезпечення інтересів дитини, а конфлікт між батьками не повинен руйнувати право дитини на зв’язок із кожним із них.
Читайте також: постанову Верховного Суду, в якій Суд роз’яснив, у яких випадках батько не може через суд підтвердити самостійне виховання дитини, а також матеріал про ініціативу щодо закріплення в Україні спільної опіки після розлучення та судову практику, яка вже допускає почергове проживання дитини з обома батьками.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
