Конфлікт між батьками не може позбавляти дитину права на спілкування з батьком — Верховний Суд
Після розірвання шлюбу конфлікти між батьками нерідко переходять у площину спорів про дитину — зокрема щодо спілкування, виховання та участі у її житті. У таких ситуаціях суди змушені шукати баланс між правом кожного з батьків на контакт із дитиною та необхідністю забезпечити для неї стабільне й безпечне середовище, не допускаючи, щоб особистий конфлікт дорослих впливав на права самої дитини.
У справі № 639/3386/24 від 20 травня 2026 року КЦС ВС розглянув питання щодо встановлення порядку спілкування батька з дитиною, врахування думки малолітньої дитини та меж втручання суду у сімейні відносини.
Верховний Суд у цій постанові окремо звернув увагу на неприпустимість формального підходу у таких спорах та наголосив, що сам конфлікт між батьками не може автоматично призводити до руйнування зв’язку дитини з одним із них.
Обставини справи
Батько дитини звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні із сином та визначення способу участі у його вихованні. Він зазначав, що після розірвання шлюбу між сторонами виник конфлікт щодо його участі у житті дитини, а мати створювала перешкоди у спілкуванні із сином.
Позивач вказував, що намагався підтримувати контакт із дитиною та брати участь у її вихованні, однак сторони не могли дійти згоди щодо порядку такого спілкування.
Мати дитини подала зустрічний позов про визначення місця проживання дитини разом із нею. Вона зазначала, що після розірвання шлюбу дитина проживає з матір’ю, а між батьками відсутня домовленість щодо місця проживання сина та порядку його виховання.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов батька та визначив порядок його спілкування із сином, встановивши перші зустрічі у присутності матері. У зустрічному позові про визначення місця проживання дитини суд відмовив, зазначивши, що реального спору між батьками з цього питання немає, оскільки дитина і так проживає з матір’ю.
Апеляційний суд змінив порядок побачень, виключивши умову про присутність матері під час зустрічей батька з дитиною та конкретизувавши порядок телефонного спілкування. Також апеляційний суд погодився з висновком про відсутність спору щодо місця проживання дитини.
Представник матері подав касаційну скаргу, в якій, зокрема, наполягав, що суд апеляційної інстанції неправильно врахував думку дитини та безпідставно визначив побачення батька з дитиною без попереднього з’ясування її бажання на такі зустрічі.
Позиція Верховного Суду
ВС вказав, що у справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини.
Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, зокрема її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Суд окремо наголосив, що сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.
Верховний Суд звернув увагу на положення Конвенції про права дитини та практику ЄСПЛ.
При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім’я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Суд підкреслив: «Тобто у дитини є право, а не обов’язок на підтримання регулярних особистих стосунків і прямих контактів з тим з батьків, який проживає окремо».
При цьому Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про недоцільність проведення зустрічей батька з дитиною у присутності матері через конфлікт між сторонами.
Судами встановлено, що між сторонами склались неприязні стосунки та під час зустрічей батька з сином за участю матері між ними виникають сварки у присутності дитини, що може негативно впливати на психологічний та емоційний стан дитини.
Також Суд зазначив, що відомостей про те, що дитина емоційно не сприймає батька та доказів негативного впливу батька на сина матеріали справи не містять, а присутність обох сторін під час зустрічей батька з сином не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі.
Щодо позову про визначення місця проживання дитини Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій про відсутність реального спору між батьками та зазначив, що зверненню до суду з таким позовом має передувати спір щодо місця проживання дитини, а відсутність між сторонами відповідного спору унеможливлює вирішення цього питання у судовому порядку.
Таким чином, Верховний Суд залишив у силі висновок апеляційного суду щодо встановлення порядку спілкування батька з дитиною без обов’язкової присутності матері та підтвердив, що сама лише негативна думка дитини про одного з батьків не є безумовною підставою для повного обмеження такого спілкування.
Справа ще раз підтверджує, що у сімейних спорах ключовим критерієм залишається найкраще забезпечення інтересів дитини, а конфлікт між батьками не повинен руйнувати право дитини на зв’язок із кожним із них.
Читайте також: постанову Верховного Суду, в якій Суд роз’яснив, у яких випадках батько не може через суд підтвердити самостійне виховання дитини, а також матеріал про ініціативу щодо закріплення в Україні спільної опіки після розлучення та судову практику, яка вже допускає почергове проживання дитини з обома батьками.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
