Верховний Суд роз’яснив, у яких випадках батько не може через суд підтвердити самостійне виховання дитини

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що встановлення факту самостійного виховання дитини одним із батьків не може здійснюватися в порядку окремого провадження, якщо це потребує з’ясування обставин щодо виконання іншим із батьків своїх батьківських обов’язків.

КЦС ВС також наголосив: сам факт проживання дитини з одним із батьків та наявність домовленостей між колишнім подружжям щодо участі другого з батьків у вихованні не є автоматичним підтвердженням того, що дитина самостійно виховується лише одним із батьків.

Крім того, ВС звернув увагу, що апеляційний суд помилково вважав спір адміністративним лише через намір заявника використати майбутнє судове рішення для оформлення відстрочки від мобілізації. На момент звернення до суду жодного рішення ТЦК щодо відмови у відстрочці не існувало, а тому публічно-правовий спір ще не виник.

Обставини справи №686/26736/25

Батько дитини звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання доньки. Він зазначав, що після розірвання шлюбу дитина проживає разом із ним, а мати, за його словами, не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини.

Ще у 2021 році між колишнім подружжям була укладена і затверджена судом мирова угода. Нею визначили місце проживання дитини з батьком, а також порядок участі матері у вихованні, спілкуванні з дитиною, її оздоровленні та виїздах за кордон.

Чоловік пояснював, що встановлення такого юридичного факту необхідне йому для отримання відстрочки від мобілізації відповідно до статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Що вирішили суди

Суд першої інстанції залишив заяву без розгляду. Суд дійшов висновку, що у справі фактично існує спір між батьками щодо виконання батьківських обов’язків, а тому така справа не може розглядатися в порядку окремого провадження.

Апеляційний суд скасував це рішення, однак закрив провадження у справі. Апеляція вважала, що спір стосується оформлення відстрочки від мобілізації, а тому має розглядатися адміністративним судом.

Позиція Верховного Суду

Касаційний цивільний суд не погодився з висновками апеляційного суду та залишив у силі ухвалу місцевого суду.

Верховний Суд нагадав, що окреме провадження застосовується лише для підтвердження безспірних юридичних фактів. Якщо ж встановлення такого факту пов’язане з оцінкою поведінки іншої особи та може вплинути на її права й обов’язки, виникає спір про право.

Суд детально проаналізував норми Сімейного кодексу та зазначив, що батьки мають рівні права й обов’язки щодо дитини, а розірвання шлюбу саме по собі не припиняє батьківських прав та обов’язків. Також ВС підкреслив, що сімейні обов’язки є невідчужуваними та не можуть бути передані іншому з батьків.

Верховний Суд звернув увагу, що самостійне виховання дитини не зводиться лише до фактичного проживання дитини з одним із батьків. Для підтвердження такого статусу необхідне встановлення обставин, які впливають на обсяг батьківських прав та обов’язків іншого з батьків або свідчать про їх невиконання.

У цій справі між батьками вже існувала затверджена судом мирова угода, яка прямо передбачала участь матері у вихованні дитини, порядок спілкування та реалізації батьківських прав. Водночас сам заявник у новій заяві стверджував, що мати фактично не виконує цих домовленостей.

На думку Верховного Суду, це свідчить про наявність цивільного спору щодо виконання батьківських обов’язків та умов мирової угоди.

Щодо відстрочки від мобілізації

ВС також окремо пояснив, чому апеляційний суд помилково закрив провадження у справі.

Верховний Суд зазначив, що заявник лише планував використати майбутнє судове рішення для оформлення відстрочки від мобілізації. Однак на момент звернення до суду він ще не отримував рішення про відмову у відстрочці, а ТЦК не ухвалював жодного індивідуального рішення щодо нього.

За таких обставин публічно-правовий спір фактично ще не виник, а тому підстав для висновку про адміністративну юрисдикцію не було.

Водночас Верховний Суд підтвердив, що встановлення факту самостійного виховання дитини у подібних обставинах не може відбуватися в порядку окремого провадження за наявності спору між батьками щодо виконання батьківських обов’язків.

Що в підсумку

Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі ухвалу місцевого суду про залишення заяви без розгляду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.