Коли засновник не може подати заяву про скасування рішення третейського суду — відповідь Верховного Суду
Засновник (учасник) юридичної особи не має права на подання заяви про скасування рішення третейського суду на підставі частини 1 статті 346 ГПК України, якщо рішення третейського суду не вирішує питання про права та обов'язки такого засновника (учасника), а стосується виключно прав та обов'язків самої юридичної особи як сторони спору.
Третейський суд при Івано-Франківській торгово-промисловій палаті задовольнив позов ПП про стягнення з ТОВ заборгованості за транспортно-експедиторські послуги. Законність рішення та відмова у його скасуванні за ініціативою відповідача були підтверджені ухвалою Західного апеляційного господарського суду та постановою ВС.
До апеляційного господарського суду надійшла заява про скасування цього третейського рішення від нової особи — компанії (заявник). Західний апеляційний господарський суд ухвалою у задоволенні цієї заяви відмовив. Суд встановив, що оскаржуване рішення стосується виключно стягнення заборгованості за транспортні послуги між первісними сторонами та не містить висновків про права чи обов’язки заявника. Оскільки рішення не створює для скаржника жодних правових наслідків, підстави для його скасування за заявою особи, яка не брала участі у справі, відсутні.
ОЦІНКА СУДУ
Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи щодо оскарження рішень третейських судів.
Об’єктом апеляційного розгляду у цій справі стала заява про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Івано-Франківській торговопромисловій палаті у третейській справі.
Аналіз положень частини 1 статті 346 ГПК України свідчить про те, що перед розглядом заявиу про скасування рішення третейського суду відповідні суди повинні в першу чергу з’ясувати наявність у заявника статусу сторони, третьої особи або, а також особи, яка не брала участі у справі, оскільки процесуальний закон чітко встановлює перелік осіб, наділених правом відповідного оскарження.
Апеляційний господарський суд, оцінивши доводи скаржника та зміст оскаржуваного рішення третейського суду, дійшов правильного висновку, що компанія хоч і є особою, яка не брала участі при розгляді третейської справи, однак ні мотивувальна, ні резолютивна частини оскаржуваного рішення не містять вирішення питання про її права й обов’язки, тому підстави для розгляду відповідної заяви відсутні.
Крім того, ВС звернув увагу, що відповідно до інформації з ЄДР компанія є засновником (учасником) відповідача у третейській справі ТОВ.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатися як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник не був і стороною договору про надання транспортно-експедиторських послуг, невиконання якого стало предметом спору, що свідчить про відсутність прямого правового зв'язку між оскаржуваним рішенням та правами учасника.
Таким чином, КГС ВС дійшов висновку, що з огляду на положення статей 91, 92, 96 ЦК України ТОВ як юридична особа наділене правота дієздатним і самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями. Тому укладення спірного договору могло безпосередньо порушити права самого товариства, а не скаржника як його засновника (учасника). Відповідно, ухвалене третейським судом рішення свідчить про порушення майнових прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав та обов’язків його учасників чи засновників.
За результатами розгляду апеляційної скарги КГС ВС ухвалу Західного апеляційного господарського суду залишив без змін.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 31.03.2026 у справі № 870/5/25 можна ознайомитись за посиланням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
