Чи може суддя критикувати владу у Facebook: Велика Палата ЄСПЛ визначила межі свободи слова

Свобода вираження поглядів суддів, зокрема у соціальних мережах, може бути обмежена лише за наявності переконливих підстав, пов’язаних із захистом авторитету та неупередженості правосуддя. Європейський суд з прав людини наголошував, що судді, як і інші громадяни, мають право брати участь у суспільних дискусіях щодо питань верховенства права, функціонування державних інституцій та судової реформи, однак повинні дотримуватися обов’язку стриманості та професійної етики. Водночас будь-яке дисциплінарне втручання у реалізацію цього права має відповідати критеріям необхідності та пропорційності, передбаченим статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі DANILEŢ v. Romania Велика Палата ЄСПЛ досліджувала межі допустимої критики з боку судді у Facebook та оцінила, чи були достатніми підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Суд окремо звернув увагу, що сам по собі публічний характер висловлювань судді або їхній резонанс у медіа не є автоматичною підставою для санкцій, якщо національні органи не довели реальної загрози для довіри до судової влади чи закликів до насильства або протиправних дій.

Обставини справи №16915/21

Справа стосувалася дисциплінарного стягнення, накладеного на суддю за два дописи на його сторінці у Facebook. На час подій заявник був суддею окружного суду та відомий активною участю у публічних дебатах щодо демократії, верховенства права та системи правосуддя. У січні 2019 року він розмістив два дописи на своїй сторінці у Facebook, яка була доступна широкому колу осіб і налічувала близько 50 000 підписників. Дописи були процитовані та обговорені в засобах масової інформації та викликали численні коментарі.

Перший допис від 9 січня 2019 року стосувався критики функціонування державних інституцій і містив посилання на статтю 118 пункт 1 Конституції Румунії щодо ролі армії у збереженні конституційної демократії, із риторичним запитанням щодо можливості її залучення. Другий допис від 10 січня 2019 року містив гіперпосилання на інтерв’ю прокурора у засобах масової інформації щодо проблем реформування правосуддя та супроводжувався коментарем заявника із використанням вислову «sânge în instalaţie» («мати кров у жилах»).

Того ж дня Судова інспекція при Вищій раді магістратури (Consiliul Superior al Magistraturii, далі – CSM) з власної ініціативи розпочала дисциплінарну перевірку за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 99 (a) Закону № 303/2004 (поведінка, що шкодить честі, професійній доброчесності або іміджу системи правосуддя). Після розслідування матеріали були передані до Дисциплінарної комісії CSM для суддів.

Рішенням від 7 травня 2019 року Дисциплінарна комісія CSM визнала, що заявник порушив обов’язок проявляти розсудливість, і призначила йому покарання у вигляді зменшення заробітної плати на 5 % строком на два місяці. Вона дійшла висновку, що перший допис ставив під сумнів авторитет державних інституцій і натякав на «втручання армії», а другий допис містив неприйнятну для судді лексику.

Заявник оскаржив своє дисциплінарне стягнення, стверджуючи, що воно було незаконним і необґрунтованим. Він спочатку вказав, що стягнення можуть бути накладені на суддів і прокурорів лише за дисциплінарні проступки, передбачені статтею 99 Закону № 303/2004. Він також оскаржив рішення Дисциплінарної комісії на тій підставі, що воно ґрунтувалося на порушенні правил поведінки, які, за його словами, більше не могли використовуватися для обґрунтування дисциплінарного стягнення в його справі, особливо після законодавчих змін 2005 року.

Заявник також подав свої письмові пояснення до Вищого суду. Рішенням від 18 травня 2020 року Вищий суд відхилив апеляцію та залишив без змін дисциплінарне рішення, ухвалене 7 травня 2019 року. Розглядаючи законність стягнення, Вищий суд зазначив, що Дисциплінарна комісія врахувала складові елементи дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 99(a) Закону № 303/2004, а не аспекти, розглянуті в кодексі етики, які, всупереч твердженням заявника, в будь-якому випадку могли б бути підставою для дисциплінарного проступку.

Заявник стверджував, що дисциплінарне стягнення, накладене Дисциплінарною комісією CSM 7 травня 2019 року та залишене без змін Вищим судом 18 травня 2020 року, становило непропорційне втручання в його право на свободу вираження поглядів, передбачене статтею 10 Конвенції, а також посилаючись на статтю 8 Конвенції він скаржився, що розслідування та дисциплінарне стягнення зашкодило його соціальній та професійній репутації і мало негативний вплив на його кар'єру.

Оцінка ЄСПЛ

Щодо статті 10 Конвенції

ЄСПЛ визнав, що дисциплінарне покарання заявника становило втручання у його право на свободу вираження поглядів, передбачене статтею 10 Конвенції. Таке втручання було встановлене законом і переслідувало законну мету підтримання авторитету та неупередженості судової влади.

Суд зазначив, що судді користуються свободою вираження поглядів, однак реалізація цього права супроводжується обов’язками та відповідальністю, зокрема обов’язком стриманості. Велика Палата ЄСПЛ сформулювала критерії, які мають застосовуватися при оцінці необхідності втручання, зокрема зміст і форму висловлювань, контекст, наслідки, характер і суворість санкції, а також наявність процесуальних гарантій.

Застосовуючи ці критерії до обставин справи, ЄСПЛ дійшов висновку, що національні органи не довели, яким чином спірні дописи могли підірвати незалежність чи неупередженість судової влади або довіру до неї. Суд також не встановив, що заявник прямо підбурював до насильства чи закликав до протиправних дій.

ЄСПЛ дійшов висновку, що причини, наведені національними органами для застосування дисциплінарного покарання, не були релевантними та достатніми, а втручання у свободу вираження поглядів заявника не відповідало нагальній суспільній потребі. З огляду на вищевказане Суд констатував порушення статті 10 Конвенції.

Щодо статті 8 Конвенції

Суд зазначив, що заявнику було зменшено заробітну плату на 5 % протягом двох місяців у рамках дисциплінарного провадження проти нього. Застосовуючи підхід, що заснований на підставах, Суд зауважує, що обґрунтування, надане національними судовими органами для виправдання тимчасового зменшення заробітної плати заявника, суворо обмежувалося фактом публікації ним двох спірних повідомлень і стосувалося наслідків цих повідомлень, а також поведінки заявника та термінів, які він використовував. Отже, ці причини стосувалися професійної поведінки заявника і не мали жодного зв'язку з його приватним життям.

Відповідно, на підставі доказів і тверджень заявника, Суд розгляне, чи мав відповідний захід серйозні негативні наслідки для аспектів, що становлять його «приватне життя». Щодо наслідків спірного стягнення для «внутрішнього кола» заявника, він стверджував, що цей захід призвів до зменшення його доходу в час, коли він мав кількох утриманців та непогашені кредити, але при цьому не надав достатніх доказів того, що зменшення його щомісячної винагороди на 5 % протягом всього двох місяців мало серйозний вплив.

Суд також зазначив, що заявник не був звільнений або іншим чином відсторонений від посади судді внаслідок дисциплінарного стягнення, і що він продовжував виконувати свої обов'язки судді в тому ж суді разом зі своїми колегами. З цього випливає, що навіть якщо його можливості встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми, включаючи стосунки професійного характеру, могли бути зачеплені, немає фактичних підстав для висновку, що такі наслідки були значними. Щодо професійної репутації заявника Суд зауважує, що національні судові органи в жодний момент не розглядали його діяльність як судді й не висловлювали жодної думки щодо його суддівської компетентності та професіоналізму. Дисциплінарне рішення стосувалося лише того, чи дотримався він свого обов'язку проявляти розсудливість при публікації спірних повідомлень.

Враховуючи, що підстави для стягнення не були пов'язані з «приватним життям» заявника і що воно не мало серйозних негативних наслідків для його «внутрішнього кола», для його здатності встановлювати та розвивати стосунки з іншими або для його репутації, Суд вважає, що стаття 8 Конвенції не застосовується у цій справі та визнав її неприйнятною.

Висновок

Порушення статті 10 Конвенції (право на свободу вираження поглядів). Рішення в цій справі ухвалене Великою Палатою ЄСПЛ 15 грудня 2025 року та є остаточним.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.