Водій не був власником авто: Верховний Суд роз'яснив, чи може він стягнути шкоду після ДТП
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду розглянув справу за позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Предметом спору стало, зокрема, питання про те, чи має право особа, яка на законних підставах користувалася транспортним засобом, але не є його власником, вимагати відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля.
Фабула справи
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 8 березня 2014 року. Унаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я понад 21 день, а також було пошкоджено автомобіль ALFA ROMEO, яким він користувався на законних підставах.
Вироком районного суду відповідача було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України.
Позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 59 005,77 грн та моральну шкоду в розмірі 200 тис. грн.
Під час розгляду справи було встановлено, що власником пошкодженого автомобіля є третя особа. Водночас позивач керував транспортним засобом на підставі посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Вартість матеріального збитку, завданого автомобілю, відповідно до висновку експерта становила 20 426,50 грн.
У касаційній скарзі відповідач стверджував, що позивач не є власником транспортного засобу, а тому не має права вимагати відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної автомобілю. Також заявник посилався на те, що на момент ДТП був неповнолітнім та не володів транспортним засобом на правовій підставі.
Районний суд частково задовольнив позов та стягнув із відповідача 20 426,50 грн матеріальної шкоди і 25 тис. грн моральної шкоди.
Суд виходив із того, що вина відповідача у порушенні правил дорожнього руху встановлена обвинувальним вироком суду, а розмір матеріальних збитків підтверджений висновком експерта, який не був спростований.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер завданих позивачу страждань, обставини справи, принципи розумності, виваженості та справедливості, а також те, що з моменту ДТП минуло понад три роки.
Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Правові висновки Верховного Суду
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій у справі № 300/193/17 та зазначив, що стаття 395 Цивільного кодексу України відносить право володіння до речових прав на чуже майно. Такі права мають абсолютний характер і підлягають захисту нарівні з правом власності.
Суд звернув увагу, що відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності поширюються також на речові права на чуже майно. Тому особа, яка правомірно володіє майном і зазнала збитків унаслідок порушення її прав третіми особами, має право звертатися за судовим захистом.
Верховний Суд наголосив, що сам факт правомірного володіння майном є достатньою підставою для звернення особи за захистом свого речового права.
Колегія суддів також послалася на частину другу статті 1187 ЦК України, згідно з якою володільцем джерела підвищеної небезпеки є не лише власник транспортного засобу, а й особа, яка використовує його на інших правових підставах, зокрема за довіреністю або в інший передбачений законом спосіб.
Суд зазначив, що спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху України. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, а також із позицією Верховного Суду у справі № 200/21325/15-ц.
Встановивши, що позивач керував автомобілем на підставі посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, суди дійшли правильного висновку про наявність у нього права на відшкодування завданої шкоди.
Щодо доводів про неповноліття відповідача Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 1179 ЦК України неповнолітня особа у віці від 14 до 18 років самостійно відповідає за завдану нею шкоду на загальних підставах.
Крім того, під час кримінального провадження було встановлено, що транспортний засіб, яким керував відповідач під час ДТП, був переданий йому з дозволу батька. Ці обставини були враховані судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про відшкодування шкоди.
Також Верховний Суд відхилив доводи щодо необґрунтованості моральної шкоди, оскільки суди задовольнили відповідну вимогу лише частково та визначили розмір компенсації у сумі 25 тис. грн.
За результатами розгляду справи Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
