Військовий загинув на фронті, а його цивільній дружині відмовили у статусі члена сім’ї: що сказав Верховний Суд
КЦС ВС скасував рішення апеляційного суду, який відмовив жінці у встановленні факту проживання однією сім’єю із загиблим військовослужбовцем через недоведення п’ятирічного строку спільного проживання. Верховний Суд наголосив, що спір про право на одноразову грошову допомогу сім’ї загиблого військового не є спадковим, а тому до нього не можна автоматично застосовувати вимоги статті 1264 ЦК України щодо п’яти років проживання однією сім’єю.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду частково задовольнив касаційну скаргу жінки, яка просила встановити факт проживання однією сім’єю із загиблим військовослужбовцем без реєстрації шлюбу. Суд скасував постанову Київського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд.
Обставини справи
Позивачка зазначала, що близько шести років проживала однією сім’єю з чоловіком, який після початку повномасштабного вторгнення був мобілізований до лав ЗСУ та загинув під час виконання бойового завдання. Після його смерті вона звернулася до суду з вимогою встановити факт проживання однією сім’єю без шлюбу. За її словами, це було необхідно для реалізації права на одноразову грошову допомогу, передбачену для членів сімей загиблих військовослужбовців.
Спочатку Білоцерківський міськрайонний суд відмовив у задоволенні позову, вважаючи надані докази недостатніми. Апеляційний суд спершу закрив провадження, дійшовши висновку, що спір належить до адміністративної юрисдикції. Однак Верховний Суд скасував це рішення та вказав, що справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Під час подальшого розгляду апеляційний суд визнав, що між позивачкою та загиблим військовослужбовцем були відносини, які мали ознаки сімейних: спільний побут, взаємна турбота та певна спільність бюджету. Водночас суд дійшов висновку, що позивачка не довела проживання однією сім’єю протягом щонайменше п’яти років до смерті чоловіка, тому підстав для задоволення позову немає.
Які докази досліджувалися
У матеріалах справи містилися відомості військової частини, відповідно до яких загиблий військовослужбовець називав позивачку своєю цивільною дружиною. Також були надані банківські виписки, що підтверджували витрати на спільний побут і оплату мобільного зв’язку, медичні декларації, в яких сторони зазначали одна одну довіреними особами, чеки та інші документи щодо придбання товарів, а також показання свідків.
Окрему увагу суди приділяли листуванню сторін у месенджері Viber. Раніше Верховний Суд у цій же справі вже звертав увагу, що повідомлення в месенджерах є електронними доказами, а подання їх у паперовому вигляді саме по собі не робить такі докази недопустимими. Також касаційний суд вказував, що документи, отримані від військової частини на адвокатський запит, не можуть автоматично відхилятися як недопустимі докази лише через те, що відповідні посадові особи не були допитані як свідки.
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи справу, Верховний Суд звернув увагу, що апеляційний суд неправильно визначив характер спірних правовідносин.
КЦС ВС зазначив, що позивачка звернулася до суду не для набуття спадкових прав після смерті військовослужбовця, а для підтвердження свого статусу як особи, яка вважає себе членом його сім’ї, з метою подальшої реалізації права на одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів № 168 та статтею 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд наголосив, що стаття 1264 Цивільного кодексу України регулює спадкові правовідносини та визначає умови набуття права на спадкування у четверту чергу. Тому вимога про проживання однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини застосовується саме у спадкових спорах.
Оскільки у цій справі позивачка не заявляла вимог щодо спадщини, апеляційний суд помилково поклав у основу рішення критерії, передбачені для спадкових правовідносин. Верховний Суд підкреслив, що спір щодо можливості подальшого отримання одноразової грошової допомоги не є спадковим, а тому застосування статті 1264 ЦК України в цьому випадку є необґрунтованим.
Крім того, КЦС ВС звернув увагу, що стаття 315 ЦПК України, яка передбачає можливість встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, не містить вимог щодо мінімальної тривалості таких відносин.
На що звернув увагу суд
Верховний Суд нагадав, що під час вирішення питання про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу суд має оцінювати всю сукупність доказів. Значення мають не окремі формальні ознаки, а фактичне існування сімейних відносин: спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного побуту, взаємних прав та обов’язків, взаємної підтримки і турботи.
При цьому Верховний Суд окремо зауважив, що сам факт реєстрації місця проживання за однією адресою не є визначальним доказом існування фактичного шлюбу. Так само недостатніми можуть бути лише фотографії або показання свідків без інших доказів, які підтверджують реальність сімейних відносин.
Що вирішив КЦС ВС
Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та не врахував попередні вказівки касаційної інстанції щодо оцінки доказів і правової природи спору. Водночас КЦС ВС не встановлював, чи довела позивачка факт проживання однією сім’єю із загиблим військовослужбовцем, оскільки оцінка доказів і встановлення фактичних обставин належать до повноважень судів фактів.
У результаті касаційну скаргу було задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року скасовано, а справу 357/7533/22 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
