Незаконне звільнення може коштувати роботодавцю кількох років зарплати працівника — Верховний Суд

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду скасував рішення апеляційного суду у спорі між працівником Запорізької АЕС та АТ «НАЕК «Енергоатом» щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд дійшов висновку, що апеляційний суд без належного обґрунтування обмежив період стягнення середнього заробітку шістьма місяцями, хоча встановив, що вимушений прогул тривав значно довше.

Крім того, Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу та направив справу на новий розгляд.

Обставини справи

Позивач працював на Запорізькій АЕС з 2000 року, а з 2015 року обіймав посаду заступника начальника юридичного управління з аналітично-правової роботи. У лютому 2022 року його було поновлено на посаді за рішенням суду після попереднього незаконного звільнення у зв’язку зі скороченням штату.

Після поновлення працівник підтримував комунікацію з роботодавцем через електронну пошту. У травні 2022 року його запросили на співбесіду щодо можливого переведення на іншу посаду. У відповідь він повідомив, що через окупацію Енергодара та перебування російських військових на території Запорізької АЕС вважає особисту явку небезпечною, однак підтвердив згоду на переведення та надав інформацію про свою кваліфікацію і трудовий стаж.

Згодом роботодавець склав акти про відсутність працівника за місцем проживання та звільнив його за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України — за прогул без поважних причин.

У січні 2025 року Верховний Суд уже розглядав цю справу. Тоді КЦС ВС визнав незаконним наказ про звільнення, поновив працівника на посаді та підтвердив, що підстав для звільнення за прогул не було. Водночас питання про середній заробіток за час вимушеного прогулу, заробітну плату та інші виплати було направлено на новий розгляд до апеляційного суду, оскільки необхідні для їх вирішення обставини попередні суди не встановили.

Після нового розгляду Дніпровський апеляційний суд стягнув на користь працівника 276,3 тис. грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Однак цей розрахунок був здійснений лише за шість місяців — з 14 червня по 14 грудня 2022 року. Також суд стягнув заробітну плату за період з 20 травня до 13 червня 2022 року та 50 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу.

Працівник оскаржив це рішення, вказуючи, що вимушений прогул тривав з моменту звільнення до ухвалення Верховним Судом рішення про поновлення на роботі — до 29 січня 2025 року.

Висновки КЦС ВС

Касаційний цивільний суд погодився з доводами заявника.

Суд нагадав, що відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при поновленні працівника на роботі одночасно вирішується питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Якщо розгляд справи про поновлення на роботі триває більше року не з вини працівника, виплата здійснюється за весь час вимушеного прогулу.

КЦС ВС також послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, згідно з яким середній заробіток за час вимушеного прогулу є складовою заробітної плати. Працівник після поновлення на роботі вважається таким, що весь цей час перебував у трудових відносинах із роботодавцем, а тому має право на відповідну компенсацію за період, коли був незаконно позбавлений можливості працювати.

Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд правильно визнав право працівника на середній заробіток за час вимушеного прогулу. Водночас апеляційна інстанція без будь-якого обґрунтування обмежила період його стягнення шістьма місяцями, хоча сама встановила, що вимушений прогул тривав з 14 червня 2022 року до 29 січня 2025 року — дня ухвалення Верховним Судом рішення про поновлення на роботі.

На думку КЦС ВС, таке застосування частини другої статті 235 КЗпП України є помилковим та свідчить про неповне з’ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Результат розгляду

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу працівника на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2025 року та частково задовольнив касаційну скаргу на додаткову постанову від 23 жовтня 2025 року. Постанову апеляційного суду було скасовано повністю, а додаткову постанову — у частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, під час нового розгляду апеляційний суд має повторно визначити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням висновків Верховного Суду, а також заново вирішити питання про розподіл судових витрат після остаточного вирішення спору.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.