Оренда будівлі дає право користуватися землею: Верховний Суд у спорі щодо ліцензії на АЗС
Верховний Суд звернув увагу, що під час розгляду спорів щодо видачі ліцензій на роздрібну торгівлю пальним суди повинні встановлювати фактичні характеристики автозаправного об’єкта, а не обмежуватися формальною оцінкою поданих документів.
Зокрема, якщо йдеться про контейнерну або модульну АЗС, встановлення якої не потребує виконання будівельних робіт і влаштування фундаменту, документи про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта можуть бути відсутні з огляду на особливості такого об’єкта.
Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові в справі №120/16870/24.
Обставини справи
Підприємство звернулося до податкового органу із заявою про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
До заяви було додано пакет документів, зокрема дозвільні документи на експлуатацію обладнання, документи щодо земельної ділянки та договір оренди нежитлової будівлі. Однак податковий орган відмовив у видачі ліцензії.
Підставами для відмови стали висновки про те, що поданий акт введення в експлуатацію заправного обладнання не відповідає вимогам законодавства, а також про ненадання належних документів, які підтверджують право користування майном та об’єктами, зазначеними у дозволі на експлуатацію.
Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали позицію контролюючого органу та відмовили у задоволенні позову, вважаючи, що заявник не подав усіх документів, передбачених законодавством для отримання ліцензії.
Доводи позивача
Підприємство стверджувало, що використовує контейнерну або модульну АЗС, встановлення якої не є будівництвом у розумінні містобудівного законодавства.
На його думку, у такому випадку не виникає обов’язку щодо прийняття об’єкта в експлуатацію та отримання відповідних документів, які видаються стосовно закінчених будівництвом об’єктів.
Також позивач наполягав, що договір оренди будівлі підтверджує право користування земельною ділянкою, необхідною для здійснення діяльності.
Висновки Верховного Суду
Касаційний адміністративний суд нагадав свою правову позицію, викладену раніше у справі №640/27953/21.
Верховний Суд зазначив, що встановлення АЗС, яка є цілісним заводським виробом і для монтажу якої не потрібно виконувати будівельні роботи або влаштовувати фундамент, не вважається будівництвом. Відповідно, щодо такого об’єкта не виникає обов’язку отримувати документи про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта.
Суд підкреслив, що у разі відмови у видачі ліцензії через неподання документів, які за своєю правовою природою не можуть бути отримані щодо відповідного об’єкта, фактично створюється вимога про подання документів, не передбачених законом.
Водночас Верховний Суд зауважив, що попередні інстанції не встановили ключову для вирішення спору обставину — чи є заправний пункт цілісним заводським виробом або модульною АЗС, встановлення якої не потребує будівельних робіт. Саме від цього залежить вирішення питання про необхідність подання документів щодо введення об’єкта в експлуатацію.
Щодо права користування земельною ділянкою
Окремо Верховний Суд звернув увагу на положення статті 796 Цивільного кодексу України.
Суд зазначив, що разом із передачею в оренду будівлі або споруди орендареві надається і право користування земельною ділянкою, на якій розташований відповідний об’єкт, а також прилеглою земельною ділянкою в обсязі, необхідному для досягнення мети оренди.
При цьому Верховний Суд визнав помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що право користування земельною ділянкою має підтверджуватися виключно через оренду самого об’єкта роздрібної торгівлі пальним. Суд наголосив, що закон вимагає подання документів, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, але не встановлює такого способу підтвердження як єдино можливого.
Чому Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій
Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно дослідили обставини справи.
Зокрема, вони не встановили технічний статус заправного пункту та не надали належної оцінки документам, які могли мати значення для вирішення питання про те, чи є об’єкт модульною АЗС або цілісним заводським виробом.
Крім того, суди фактично відмовилися досліджувати частину доказів лише з тієї причини, що вони не подавалися до органу ліцензування разом із заявою про отримання ліцензії. На переконання Верховного Суду, такий підхід не забезпечив повного та всебічного з’ясування обставин спору.
Рішення суду
Касаційний адміністративний суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Водночас Верховний Суд не вирішував спір по суті та не оцінював законність відмови у видачі ліцензії остаточно. Суд лише констатував, що попередні інстанції неповно встановили фактичні обставини справи, без з’ясування яких неможливо ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
