Чи зобов’язані українці платити ПДВ за електронні послуги іноземних компаній — роз’яснення
Отримання електронних послуг від іноземних компаній — стримінг, онлайн-платформи, хмарні сервіси, рекламні інструменти — давно стало буденністю для українців. Водночас у громадян, які не зареєстровані як фізичні особи – підприємці, регулярно виникає запитання: чи тягне таке користування за собою податкові наслідки з податку на додану вартість? Роз’яснення з цього приводу надало Головне управління ДПС в Одеській області.
Хто є платником ПДВ у разі електронних послуг
Податкове законодавство чітко розмежовує відповідальність сторін. Якщо електронні послуги постачає нерезидент, а місце їх постачання розташоване на митній території України, платником ПДВ у таких операціях є саме особа-нерезидент, а не отримувач послуг.
Це правило стосується послуг, що надаються фізичним особам, зокрема і фізичним особам – підприємцям, які не зареєстровані платниками ПДВ. Йдеться про цифрові сервіси, доступ до онлайн-контенту, електронні інтерфейси, а також посередницькі платформи, які забезпечують взаємодію між продавцями та покупцями з використанням інформаційних технологій.
Коли нерезидент зобов’язаний зареєструватися платником ПДВ
Обов’язок реєстрації платником ПДВ виникає у нерезидента за умови, що протягом попереднього календарного року загальна сума операцій з постачання електронних послуг фізичним особам в Україні перевищила еквівалент 1 млн грн. Розрахунок здійснюється за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня відповідного року.
Реєстрація відбувається на підставі заяви самого нерезидента, поданої до податкових органів України.
Чи відповідає громадянин за нарахування та сплату ПДВ
Податкова окремо наголошує: фізична особа – громадянин, яка не є ФОП, у разі отримання електронних послуг від нерезидента, не несе відповідальності за нарахування та сплату ПДВ до бюджету. Навіть якщо нерезидент ще не зареєстрований платником ПДВ в Україні, обов’язок сплати податку не переходить на споживача.
Що це означає на практиці
Для пересічних користувачів це означає одне: оплачуючи електронні сервіси іноземних компаній, громадяни не повинні самостійно декларувати чи сплачувати ПДВ. Податковий тягар у таких операціях покладено виключно на постачальника-нерезидента — за умови досягнення ним встановленого законодавством порогу обороту.
Таким чином, податкові правила у сфері електронних послуг захищають звичайних споживачів від додаткових зобов’язань і водночас зобов’язують великих міжнародних гравців працювати за українськими податковими правилами.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
